Для багатьох католиків молитва прославлення залишається надалі невідомою. Вони її для себе не відкрили. Найпопулярнішою і часто єдиною — або майже єдиною — формою розмови з Богом залишається молитва благальна, час від часу переплетена подячною.
Катехизм нагадує нас, що «хвала — це молитва, яка найбільш безпосередньо визнає, що Бог є Богом. Хвала звеличує Бога заради Нього самого, прославляє Його, не тільки за те, що Він чинить, але й за те, що Він Є» (ККЦ 2639). Іншими словами, прославлення — це найбільш безкорислива форма молитви.
Я прославляю Господа не за те, що Він щось для мене зробив, а за те, що Він Є.
Возвеличую Його в Його Божественності, Мудрості, Силі, Величі й Славі. Возвеличую Його в Його Милосерді, доброті, ніжності й доступності, близькості й турботі — зокрема тоді, коли я чітко цього не відчуваю. Я зосереджуюся на Ньому, а не на собі. Тоді Господь почувається запрошеним у моє життя й починає діяти.
Молитва проти ідолопоклонства
Перебуваючи в молитві прославлення, я повертаю Богові належне Йому, тобто перше місце в моєму житті. Я підтверджую, що тільки Він є моїм Господом. Що це означає? Передусім те, що для мене Бог найважливіший. Більшість католиків декларують це легко, а от із «втіленням» у прозу життя буває по‑різному.
Ввіряючись Господу, я дозволяю Йому собою керувати — допіру в цьому моменті, а не в зовнішніх практиках чи деклараціях, починається християнство і життя за Духом.
Прославленням я запрошую, ба навіть провокую Господа до того, щоб Він перейняв владу і контроль над моїм життям. У підсумку, я інтенсивніше зосереджуюся на Ньому і Його керуванні, аніж на собі, своїх задумах і планах.
Антидот від безуспішної благальної молитви
Низька ефективність благальної молитви береться зокрема з того, що нам набагато легше зосереджуватися в ній на собі та своїх проблемах, аніж на Господі. Ми не завжди просимо про те, що для нас добре, а навіть якщо так — то це не обов’язково справжнє добро для нас (бо не вийде досягнути всіх можливих і доступних благ у житті; багато коли ми потребуємо Божої підказки та світла, щоби зробити слушний вибір). Також буває, що ми просимо про щось добре і відповідне волі Божій, але у невідповідний час (наприклад, хочемо чогось надто рано або надто швидко).
Інакше виглядають справи з молитвою прославлення. Найвище Благо, яким є сам Господь, це те, що для нас завжди добре; це Добро, без якого ми не можемо жити повнотою щастя і яке завжди можна виграти.
Будь-який час годиться для прославлення Бога! Нема чого боятися, що я Його прославлю «в невідповідну мить». Якраз навпаки: що більше момент виглядає невідповідним (бо я сумний, змучений, знеохочений, почуваюся відкинутим або скривдженим), тим ревніше й довше варто перебувати у прославленні.
Катехизм навчає, що прославлення «об’єднує інші форми молитви і заносить їх до Того, Хто є їхнє Джерело і Кінець» (ККЦ 2639).
Якщо ви хочете, щоб ваші молитви були цілісні й не залишалися без відповіді — інвестуйте у прославлення.
Призначте для нього якомога більше часу в особистій молитві, медитації, адорації… Прославляйте Господа в Його Слові (Святому Письмі); прославляйте Його в житті інших людей, зокрема тих, кого вам тяжко пробачити, яких ви ще не вмієте полюбити… Подбайте про те, щоб прославляти Його не тільки самому. В Церкві не бракує спільнот і груп, які моляться прославленням.
Молитва прославлення — універсальна, але форми її практикування — ні. Важливо, щоби з Божою допомогою знайти своє місце в Церкві, такий тип духовності й побожності, який вам найбільше відповідний і в якому прославлення Бога ви будете проживати — хоч, може, не обов’язково одразу — в мирі й гармонії.
Як це працює?
Коли ми прославляємо Господа, Він бере нас у свої руки. Немає нічого прекраснішого і чудеснішого в житті, ніж дозволити Богу саме це. Якщо ми не чинимо спротиву, то починаємо щораз конкретніше й інтенсивніше пізнавати Його присутність (скільки разів ви в молитві зосереджувалися на собі й нарікали, що не відчуваєте Божої присутності?). Молитва прославлення робить нас піддатливими на Боже діяння. Відкриває наші уми й серця на дари благодаті.
Бог приходить до нас не виключно для того, щоб якусь хвилину з нами побути, зробити так, щоб ми почулися краще, а потім одразу повернутися на свій трону небесах.
Господь завжди біля нас! Молячись прославленням, ми дозволяємо Йому прийти до нас, причому прийти з міццю. Прийшовши раз, Бог залишиться в нас так довго, як ми Йому лиш дозволимо. Бог — абсолютна повнота життєдайної активності й сили — ніколи не залишається в нас пасивним: Він торкається наших сердець, зцілює, звільняє, підносить, утішає…
Багато чудес звершується під час молитви прославлення. І тут ідеться зовсім не про якісь видовищні прояви Божої могутності, як інколи можна побачити в багатотисячних зібраннях людей, які моляться. Не менші чуда стаються приховано, коли я перебуваю з Господом сам-на-сам, зустрічаю Його в інтимності мого серця. Господь приходить до мене в усьому незбагненному багатстві своєї ніжності й турботи: торкається мене там, де я найбільше цього потребую. Буває, що картає мене, запрошує до глибшого навернення, вказує шлях; робить здатним до більшої довіри, любові та віри. Обдаровує новою свободою перед страхом, сумом, залежностями… Йому не байдуже до моїх почуттів: Він їх переображує та інтегрує.
Коли я прославляю Господа — моє серце регулярно і щораз ширше відкривається на Його присутність і діяння. Зцілення та звільнення означають загалом певний процес, що розвивається в часі згідно з динамікою і логікою Божої Любові. Справою першорядної важливості тут є особисте навернення і сакраментальне життя.
Однак прославлення мало що дасть, якщо я триваю в гріху: не приступаю до сповіді, не приймаю Святе Причастя, не включаюсь серйозно в життя Церкви. Прославлення у стані тяжкого гріха позначане фальшем.
Це суперечливе повідомлення: на словах я нібито надаю Господу першість у своєму житті — але на практиці я цього зовсім не підтверджую. Не живучи у стані благодаті, я відвертаюсь від Найвищого Блага заради благ сотворених, часткових і скороминущих, які не можуть дати щастя (влада, схвалення, гроші, гріховні задоволення тощо). Завдяки молитві прославлення я відкриваю, що самого Бога достатньо, що тільки Він може до кінця виконати всі прагнення й туги мого серця, що тільки Він може дати мені щастя.
Які переваги?
Вони напрочуд чисельні і їх складно переоцінити. Про деякі з них я вже згадав. На завершення додам тільки, що молитва прославлення в стані освячувальної благодаті оживляє ціле наше життя, зокрема й сакраментальне; вона робить так, що благодать, яку ми отримуємо в таїнствах, дієвіше наповнює і перемінює нас.
Наприклад, є принципова відмінність між прийняттям Євхаристії тільки у ключі благальної молитви і таким прийняттям, яке супроводжується прославленням і подякою. В другому випадку ми дозволяємо Господу Богу набагато більше! Його благодать проникне в нас глибше і принесе прекрасні плоди.
А крім того, молитва прославлення:
-це потужна зброя в боротьбі зі спокусами;
-розпалює в нас віру і прагнення Бога;
-поглиблює переживання Божого дитинства (буття сином чи донькою Бога Отця);
-робить нас здатними полюбити себе; здатними до прощення і примирення — також і з собою самим;
-розвиває чутливість до себе, інших людей і до добра, якого ми часто не бачимо або повз яке проходимо у своїх щоденних справах. Натомість чутливість до добра породжує в нас радість і вдячність.
Переклад CREDO за: Ґжеґож Мазур ОР, Stacja7