«Падре Піо сказав мені, що скоро прийде, щоб відвести мене до Богородиці». Ці слова трирічний Браян сказав своїй матері незадовго до смерті.
Його неймовірну, маловідому історію написала канадська католицька письменниця Енн Макгінн Сілліс.
Браян був сином англіканського подружжя, яке жило в Ліверпулі. Він завжди був життєрадісною, жвавою дитиною. Коли йому виповнилося два роки — все різко змінилося: малюк почувався втомленим і виснаженим. Лікарі діагностували в нього лейкемію і дали йому шість місяців життя.
Мати Браяна почала палко молитися і попросила всіх своїх друзів приєднатися до неї. Вперше у своєму житті вона також помолилася «Радуйся, Маріє». Коли бідна мати запитала подругу, до кого ще вона може помолитися, — та назвала ім’я капуцина-стигматика, який помер лише трьома роками раніше, у 1968 році. «Моліться до Падре Піо!» Ця порада пролунала 1971 року.
Вже кружляли світом численні історії про чудеса та зцілення, пов’язані з італійським монахом, якого Церква канонізувала згодом, у 2002 році. «Хто такий Падре Піо?» — з цікавістю запитала мати Браяна, Морін. Але її подруга відповіла тільки одне: «Просто помоліться».
Якось уночі маленький Браян мав несподіваного гостя. Хлопчик потім багато разів розповідав мамі, що його регулярно провідує невідомий чоловік. Однак ніхто, крім Браяна, його не бачив.
Брат одного з друзів Морін, Едді, семінарист у згромадженні Облатів Пресвятої Діви Марії, чув історії Браяна і хотів поговорити з дитиною. «Браяне, може, ти запитай цього чоловіка, як його звати, наступного разу, як він прийде», — порадив він хлопчикові.
Дещо пізніше на запитання Морін до свого сина, чи знає він ім’я таємничого незнайомця, малий відповів: «Так, він сказав, що його звати Падре Піо. Він одягнений у довгий коричневий халат і має дірки на руках і ногах». Відтоді кімната Браяна постійно була наповнена чудовим ароматом ладану.
У Браяна почалось яскраве життя вірою. Він особливо шанував Богородицю і Хрест, а також Падре Піо. «Мамо, я люблю тебе більше за все на світі, — одного разу сказав він. — Але ще більше я люблю Матір Божу!»
Якось Браян отримав пластмасову статуетку-пляшечку Лурдської Діви, наповнену святою водою. Невдовзі після цього трирічний хлопчик попросив у матері золотий ланцюжок, який вона носила на шиї. «Мамо, будь ласка, дай мені цей ланцюжок. Я хочу його для Богоматері», — сказав він. Ланцюжок почав світитися вдень і вночі. Батько Браяна незліченну кількість разів пересував статуетку, намагаючись виключити можливість того, що сяйво було викликане природним освітленням, але вона завжди світилася.
Одного разу Едді захотів перевірити, чи справді Браян говорив про Падре Піо. Він показав малому дві фотографії капуцинів і ще одну, з Падре Піо. «Коли його запитали, чи знає він цього чоловіка, — побачивши перше фото, Браян заперечив», — сказав семінарист. Те саме сталося з другим фото. Після короткої паузи Едді показав йому третє фото, на якому був зображений Падре Піо. «Це той, хто мене відвідує. Це Падре Піо», — сказав малий Браян.
Стан здоров’я Браяна між тим погіршувався. Лікар якось сказав до його матері: «Щось або хтось тримає цю дитину живою. Він давно би мав померти!» В останні тижні життя трирічний хлопчик роздавав сотні Чудотворних медальйонів усім, хто його відвідував. «Мамо… ти маєш попросити тата, щоб народився ще однин синок», — якось сказав Браян. «Падре Піо сказав мені, що він скоро буде тут, щоб забрати мене до Матері Божої».
При смертному ложі Браяна його мати впала навколішки і сказала: «Ісусе, якщо Ти справді хочеш, щоб він був із Тобою, я його Тобі віддам. Але дай мені знак!» Невдовзі після цього два промені світла впали на Браяна, який зробив останній вдих і мирно відійшов.
Хоча Браян прожив лише три роки, та він доріс до сильного прагнення Бога і святості. Історію маленького Браяна можна «переказувати всіма мовами світу як свідчення віри в чудеса, швидкої відповіді на молитву, дієвості молебню до Богородиці та як гарантію незаперечного існування світлого потойбічного життя», — пише Енн Макгінн Сілліс, авторка цієї неймовірної історії.
фінансово.
Щиро дякуємо!
