Коли блаженний Ісидор де Лоор приєднався до Конгрегації Страстей Господніх (пасіоністів), він узяв ім’я Ісидора від святого Йосифа. Однак співбрати мали для нього ще одне ім’я: брат Ісидор від Божої Волі.
Він народився у 1881 році у Східній Фландрії у простій фермерській родині. Він був скромним і позбавленим амбіцій хлопцем, що отримував задоволення від чесної праці на землі, однак за деякий час від почув Господній заклик до богопосвяченого життя і пішов у монастир пасіоністів. Монастир був у франкомовній частині Бельгії, й Ісидору, чиєю рідною мовою була нідерландська, було непросто порозумітися зі своїми новими братами, тож спершу він тримався осторонь, однак скоро привернув до себе увагу духовних керівників завдяки своїй рішучості та твердій волі — а також щедрому серцю і веселій вдачі.
Життя блаженного Ісидора складалося з важкої праці на монастирській фермі і на кухні та з постійної молитви, і він був цілком щасливий. Помітивши у своєму тілі пухлину, що викликала біль і погіршувала його зір, він не нарікав, а намагався виконувати свої обов’язки так добре, як міг. У 1911 році йому діагностували рак і видалили праве око — однак хвороба не зупинилася, натомість поширилася на кишківник, і скоро Ісидор зрозумів, що вже недовго залишатиметься на землі. Він писав:
«Якщо так вирішив Бог, я підкоряюся без нарікань і без стогонів. Нехай все буде так, як хоче Бог. Ми повинні в усьому виконувати Його волю. На самоті я не міг би витримати ці страждання, але з Господом мені добре. У своїй душі я надзвичайно задоволений своїм станом. Ми повинні приймати наші страждання в єдності з Ісусом, нашим взірцем вірності волі Отця. Я хочу одного: цілковито пожертвувати собою заради добра душ і зростання відданості розп’ятому Ісусу».
Ці слова, написані у мить нестерпного болю, є справжнім натхненним гімном духовності пасіоністів, що присвячують життя вшануванню Хресній жертві Ісуса.
Один зі співбратів так описав останні години земного життя блаженного Ісидора:
«Він бадьоро терпів біль, що ставав дедалі сильнішим. Якось настоятель сказав йому: “Брате Ісидоре, я дозволяю тобі піти на небо”. Сповнений радості, він здійняв руки догори і тихо промовив: “Так, на небо!” Він попросив, щоб до нього прийшли брати, попросив у них пробачення за всі можливі негаразди і пообіцяв молитися за них на небесах. Потім він помер — так само тихо й майже непомітно, як і жив».
У 1984 році Папа Йоан Павло ІІ проголосив Ісидора де Лоор блаженним. У проповіді з нагоди його беатифікації він сказав:
«У блаженному Ісидорі ми споглядаємо обличчя страждального Христа, у якому об’являється безмежна Божа любов. Він зобов’язався з любов’ю та довірою наслідувати приклад Ісуса. Ісидор віддав усього себе, наслідуючи розп’ятого і воскреслого Ісуса. Уражений однією з найпоширеніших хвороб, брат Ісидор готувався до смерті з тим самим спокоєм, з яким він жив».
День спомину блаженного Ісидора — 6 жовтня.
фінансово.
Щиро дякуємо!
