Учасники чергового брифінгу, присвяченого роботі Синоду, говорили про такі теми, як мир, важливість слухання Святого Духа та голосу одні одних, важливість шанувати місцеві культури та необхідність дбати про людське життя.
У Ватикані тривають засідання XVI звичайної Загальної асамблеї Синоду єпископів на тему «Задля синодальної Церкви: сопричастя, участь і місія». Під час чергового брифінгу в середу, 11 жовтня 2023 р. префект Дикастерію в справах комунікації Паоло Руфіні, який очолює Комісію з питань інформації Синоду, та секретар цієї Комісії Шейла Пірес розповіли про основні теми, розглянуті у вівторок пополудні та в середу вранці. Гостями брифінгу були кардинал Жеральд Сіпрієн Лакруа, архієпископ Квебека, мирянка Ґрейс Вракія з Папуа-Нової Гвінеї та Лука Казаріні, італійський активіст і засновник неурядової організації «Mediterranea Saving Humans», повідомляє Vatican News.
Прислухатися до голосу бідних
У вступному слові Паоло Руфіні розповів, що у вівторок на обід із Папою Франциском в Домі св. Марти було запрошено декілька бідних; їх супроводжував кардинал Конрад Краєвський, префект Дикастерію благодійного служіння. Під час спілкування з запрошеними їх запитали, чого вони очікують від Церкви, на що вони відповіли: «Любові. Тільки любові». Про цей епізод було згадано в контексті того, що під час Синоду його учасники намагаються почути голос усіх.
Поряд із голосом бідних на Синоді також пролунала, гучно й одностайно, молитва за мир. Зокрема, в середу опівдні, 11 жовтня, після молитви «Ангел Господній» кардинал Маттео Дзуппі проказав молитву до святого Йоана ХХІІІ, літургійний спомин якого припадав на той день. Мир був однією з центральних тем, які обговорювалися в залі як у вівторок пополудні (339 присутніх), так і в середу вранці (345 присутніх).
Синод не віддаляє від реальності, а занурює в неї
Кардинал Жеральд Сіпрієн Лакруа, член звичайної ради Синоду та Ради кардиналів, також пригадав про постать святого Йоана ХХІІІ та про ІІ Ватиканський Собор, що був історичною подією для Вселенської Церкви. «І те, що ми переживаємо тут, є продовженням всього цього», — сказав кардинал Лакруа.
Канадський ієрарх підкреслив, що для нього досвід Синоду ґрунтується передусім на готовності прислухатися до Святого Духа, до Божого слова та до інших. Так навіть особисті переконання можуть змінюватися або набувати різних відтінків. Насправді, кожна людина щодня відчуває власну недосконалість: «Ми всі потребуємо інших, а інші потребують нас, — наголосив він, — і ми це відчуваємо в роботі, яку тут виконуємо». Кардинал додав, що Синод «не віддаляє від реальності, але занурює в неї», посилаючись, зокрема, на страждання людей внаслідок війни в Україні та на Близькому Сході, а також через надзвичайну екологічну ситуацію, пов’язану зі зміною клімату.
Черпати натхнення з власної культури
Наступною виступила мирянка з Папуа-Нової Гвінеї Ґрейс Вракіа, мати трьох дітей та координаторка мережі «Lasallian family» (« Ласальська родина» — мережа спільнот, що черпає натхнення з духовності св. Йоана Батиста де ла Саля). Пані Вракія представила свою країну, де католицький єпископат об’єднаний з єпископатом Соломонових островів, і де разом налічується 23 дієцезії. Там із 8 мільйонів мешканців 25% — католики. Церква, за словами доповідачки, присутня там уже 150 років. Ця земля — багата на розмаїття: її населяють понад 1000 різних племен, що спілкуються понад 800 мовами. До християнства духовність Меланезії складалася з чотирьох елементів: життя у спільноті, цілісне світосприйняття, гармонійні стосунки з космосом, духовними й фізичними істотами і, врешті, релігійні обряди. «Вони вже були в нашій культурі, і це дозволило моїм предкам прийняти християнство, зокрема католицизм, — підкреслила доповідачка. — Цей спосіб життя продовжується в моєму поколінні; але важко зберегти ці всі чотири елементи, бо ми зазнали багато впливів колонізації, глобалізації та секуляризації, які змінили цілісність життя громади. Незважаючи на це, таке життя є частиною нашого способу буття: ми живемо в сопричасті, і це співзвучне з одним із трьох засад синодальності».
Світ став залежним від драми
Італієць Лука Казаріні, представник організації «Mediterranea Saving Humans», що бере участь у Синоді як спеціальний гість, зазначив: завдяки своїй діяльності на судні, де працює, він почувається привілейованим — бо зазвичай «у світі панує конкуренція за те, хто вб’є більше людей, панує ненависть».
«Рятувати життя — це безмежний дар, який змінює життя», — наголосив він. У морі вони стикаються з двома бідностями: «нашою та їхньою». У світі, який став залежним від драми, «ми — бідні духом, тому що вважаємо жахіття нормою». Є саме два види бідності, підкреслив Лука Казаріні: «матеріальна, економічна, яка змушує бідних залишати своє єдине багатство — свою землю; і духовна, коли люди більше не здатні плакати над дитиною, яка помирає. Але ці дві бідності допомагають одна одній і творять місце для любові у світі ненависті».