Святий Павло дякував християнам у Солуні «за те, що ви, ледве почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людське, а як воно є справді — як Боже слово, що й діє у вас, віруючих» (1Сол 2, 13). Це короткий опис того, як ми єднаємося з Богом і стаємо святими.
Щоб оцінити глибину його проникливості, нам слід зрозуміти, що він має на увазі під «Божим словом». Своєю чергою, це допоможе нам розпізнати й відкинути нинішніх лжеапостолів, які прагнуть змінити Євангеліє.
Святе Письмо називає Ісуса Сином Божим і Словом Божим. Сенс цього подвійного звання полягає у тому, що друга Особа Трійці є досконалим образом і вираженням Отця. Як досконалий образ Отця, вона подібна до сина. Як досконале вираження Отця, вона подібна до слова. Оскільки Ісус — це Бог, Син, народжений від Марії, Слово, яке стало Тілом, кожен, хто зустрічає Його, зустрічає й Отця. Отже, єднаючись із Христом, ми єднаємось із Богом. Це корінний засіб і сенс нашого спасіння.
Уклавши Вічний Завіт, Ісус послав апостолів, щоб з’єднати з собою людський рід, щоби ми могли розділити життя Боже тепер і навіки. Він сказав їм: «Хто слухає вас, Мене слухає» (Лк 10, 16). Таким чином, коли святий Павло проголошував Євангеліє, через нього промовляв Ісус, Слово Боже.
Ось чому святий Павло міг сказати, що він промовляє Слово Боже, а не слова людські. Це Слово — не просто звук у повітрі чи чорнило на сторінці. Це життєдайне Слово Отця, звернене до кожної людини.
Хоча Євангеліє проголошують люди, вічне Слово Боже приходить із божественною силою, щоби стати біля дверей серця слухача. Туди стукає Ісус, даючи нам змогу відчинити Йому і прийняти Його, незважаючи на наш егоїзм і гріх.
Увійшовши, Ісус єднає нас із собою, а отже, з Богом, даючи все, що нам потрібно, щоби розділити Його життя. Саме це має на увазі святий Павло, кажучи: «Боже слово діє у вас». Коли ми щодня живемо з Ісусом і в Ісусі, з’єднані з Трійцею, Бог вдосконалює нас у своїй любові, щоби ми могли стати святими. Ось таке просте християнське життя — хоча воно нелегке, бо егоїзм і гріх чинять опір його роботі всередині нас.
Жодне людське слово не має сили спасти нас, дати нам участь у Божому житті і любові. Якщо ми змінимо Євангеліє, вчення стане просто людськими словами, які більше не даватимуть нам Вічного Слова, Ісуса. Ось чому святий Павло застерігав перших християн ніколи не приймати нікого, хто проголошує інше «Євангеліє», крім того, яке Христос довірив апостолам. Він зайшов так далеко, що оголосив таких псевдоєвангелістів проклятими: «Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам іншу, більше за те, ніж ми вам проповідували були, нехай буде анатема!» (Гал 1, 8).
Святий Павло може здаватися суворим. Але він погоджується із застереженням нашого Господа, що краще втопитися з жорнами на шиї, ніж ввести в оману хоча б одного зі своїх послідовників. Підробка Євангелія руйнує життя невинних і може спонукати людей грішити й далі. Це катастрофа.
У наш час багато католиків, як і інших християн, хочуть змінити Євангеліє. Вірні шоковані зростанням кількості єпископів і кардиналів, що закликають до зміни сексуальної моралі, схвалюють благословення гомосексуальних пар або пропонують дозволити евтаназію.
Такі зміни називають «реалістичними», «інклюзивними» і «співчутливими». Насправді ж це жорстокі ілюзії, які ведуть людей у небезпечному напрямку, не пропонуючи цілющого і відкупительного Слова Божого. Вони не мають влади дарувати божественне життя чи милосердну допомогу, тому що це хибні, дурні слова людей.
Ісус нагадував своїм одновірцям-юдеям, що «на катедрі Мойсея розсілись книжники та фарисеї» (Мт 23, 2). Він мав на увазі, що вони мали повноваження, дані Мойсею, керувати Божим народом згідно із законами Завіту. Тому, коли Він казав: «робіть і зберігайте все, що вони скажуть вам», Він мав на увазі «все, що відповідає Закону і Завіту», а не буквально «все, що вони говорять», наприклад: «Це нормально — вбивати хворих, скоювати сексуальні гріхи або ігнорувати бідних». Поза Божим Словом їхні слова не мають авторитету.
Єпископи — наступники апостолів, а Папа — наступник святого Петра. Єпископська або папська кафедра — це знак пастирського служіння. Ми маємо дотримуватися всього, що вони нам говорять — якщо це відповідає Євангелію. Це ясно з наказу Втіленого Слова, єдиного джерела й мірила їхнього авторитету: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; 20 навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Мт 28, 19-20).
Якщо ж вони навчать інакшого, вони зловживають своїм апостольським учительським авторитетом, і нам слід відмовитися йти за ними. Ми також маємо рацію, заперечуючи маніпулятивне використання терміну «Магістерій» для опису їхніх норовливих вчень. Вони не мають влади змінювати Євангеліє, більшої за нашу.
Фальшиві свідчення окремих єпископів чи Пап ніколи не були частиною універсального і непомильного Учительського уряду Церкви. Ці «вчення» — не більше, ніж людські слова, а ми знаємо, що «слухатися слід більше Бога, ніж людей!» (Діян 5, 29).
Так, це боляче і виснажливо — спостерігати, як єпископи спотворюють Євангеліє, і мало хто докладає зусиль, щоби їх напоумити. Ми — свідки епохального душпастирського провалу щодо них, і тим більше щодо тих, кого вони вводять в оману.
Однак Євангеліє, яким жив і якого навчав Ісус, продовжує діяти в Церкві «у вас, віруючих». Це дає нам певну надію.
Нехай Слово Боже пронизує нас і єпископів, щоби ми, відкинувши гріх і помилки, могли свідчити Його Євангеліє з життєдайною силою перед збентеженим і страждальним світом.
Переклад CREDO за: о. Тімоті В. Ваверек, The Catholic Thing
фінансово.
Щиро дякуємо!
