Експерти попереджають, що у церковному законодавстві міститься очевидна прогалина, яка може стати на заваді притягненню до відповідальності колишнього єзуїта Марко Рупніка, звинуваченого у численних випадках сексуального, психологічного і духовного насильства.
Після того, як Папа Франциск доручив переглянути справу Рупніка, нещодавно інкардинованого у словенській дієцезії Копер, правознавці кажуть, що ймовірний процес може зіткнутися з перешкодою, пов’язаною з правопорушенням, відомим як «фальшивий містицизм», пише Crux.
Ключовим елементом є той факт, що Рупнік — як і деякі інші сумнозвісні насильники — вплітав духовний символізм і релігійні образи у свою передбачувану модель насильства, стилізуючи [під цю псевдодуховність] свої сексуальні контакти з жінками, яких він домагався у межах «містичного досвіду».
Традиційно таку поведінку називають «фальшивим містицизмом» і вважають злочином проти віри, хоча вона й не має чітко визначених правових стандартів. Протягом століть Дикастерій (раніше Конгрегація) віровчення, історично відомий як Священна канцелярія, мав обов’язок боротися з цими злочинами.
Стаття 10 Регули Конгрегації віровчення, підписаної її колишнім префектом Йозефом Ратцінґером, говорить, що дисциплінарна секція Конгрегації «займається злочинами проти віри, а також найсерйознішими — за вироком вищої влади — злочинами, скоєними проти моралі та під час відправ Таїнств».
Згідно з цим, Дикастерій відповідає за різноманітні проблеми, пов’язані з дисципліною віри, такі як «випадки псевдомістицизму, гаданих об’явлень, видінь і надприродних послань, спіритизму, магії та симонії».
Проте у Регулі чи іншій документації не визначено точний характер таких злочинів, і це створює те, що деякі юридичні експерти вважають «оком того, хто дивиться». Це викликає у слідчих вагання, чи розпочинати справу — через страх загрузнути у юридичній трясовині.
Каноністи визнають, що у канонічному праві, включно з нещодавно переглянутим Кримінальним кодексом, немає жодної конкретної норми, яка розглядає злочини проти віри, включно з фальшивим містицизмом. Однак, додають вони, попри складність цих злочинів, досі є шляхи для кримінального провадження під більш узагальненою назвою «зловживання владою».
Деякі критики реакції Ватикану на справу Рупніка та подібні випадки, кажуть, втім, що неспроможність діяти агресивніше пов’язана не з недоліками закону, а з браком волі.
Отець Фернандо Пуїг, професор канонічного права у Папському університеті Святого Хреста, каже, що такі злочини, як фальшивий містицизм, належать до спеціальної компетенції Дикастерію віровчення, і що він сподівається на подальше розслідування, оскільки «прецедент уже є».
Під прецедентом мається на увазі нещодавній випадок в Іспанії: там трибунал Апостольської Нунціатури засудив 82-річного отця-францисканця Франсіско Хав’єра Гаррідо Ґойтію за двома звинуваченнями у фальшивому містицизмі та зловживанням сповіддю, що охоплює зловживання владою і совістю, а також сексуальне насильство щодо монахинь. Йому заборонили здійснювати служіння, включно з духовним керівництвом, а також публікувати книжки чи статті. Згідно з постановою трибуналу, вирок оскарженню не підлягає.
Крім питання фальшивого містицизму, справа Рупніка також підкреслює розрив між відносно твердою та чіткою реакцією Церкви на сексуальне насильство над неповнолітніми та більш невизначеним і несиметричним підходом, коли справа стосується дорослих і «вразливих осіб». За словами однієї з жертв Гаррідо Ґойтії, «насильство над дорослими не розуміють і вважають тим, що відбувається за згодою». Вона наполягала на тому, що навіть дорослі жертви перебувають у «вразливій ситуації… оскільки ними маніпулюють нібито в ім’я Боже, щоб скоїти насильство».
Поки справу Рупніка розбирають фахівці, його точне місцезнаходження залишається невідомим. Вважається, що він проводить час, пересуваючись між Італією та Словенією, буває у Копері, Римі та Удіне, де є багато спонсорів його художньої роботи.
Залишається побачити, які конкретні звинувачення, якщо такі будуть, Дикастерій віровчення вирішить висунути проти Рупніка — і чи буде серед них спірне звинувачення у «фальшивому містицизмі».