Роздуми над Словом Божим на четвер ХХХІІ звичайного тижня, рік І
У синоптичних Євангеліях Боже Царство є серцем Ісусової проповіді. Господь присвячує дуже багато уваги наближенню цієї дійсності. Він, зокрема, розповідає притчі, які нерідко розпочинаються словами: Царство Боже подібне до… (сіяча, купця, жінки, невода тощо). Ісус використовує приклади з повсякденного життя людей. Чому? Тому що Царство Боже проявляється саме в повсякденні: воно не відірване від нашого земного життя. Притчі виразно показують, що у своїх буденних заняттях, зустрічах, переживаннях я можу мати досвід Божого Царства.
Фарисеї, запитуючи Ісуса: «Коли прийде Царство Боже?», — виражають очікування і уявлення багатьох людей, що Царство Боже має прийти десь іззовні. Згідно з такими очікуваннями, Царство Боже настане в моєму домі, коли чоловік перестане пити, а діти будуть такі, як мені потрібно, і начальник на роботі не буде такою занозою. Тоді я дам свідчення того, як Бог діє…
Слово «царство» означає не тільки структуру, яка існує в тому чи іншому місці. Грецьке слово базілея, використане в Євангеліях, перш за все означає «процес царювання». Тобто вислів «Боже Царство» можна також перекласти як «Боже Царювання». Наш Спаситель проповідує не структуру, а царювання Бога в нас, і саме царювання Отця Він хоче нам явити. Гадаю, невипадково в Євангелії від Йоана центром проповіді Ісуса є Отець. Це аж ніяк не суперечить синоптичним Євангеліям. Радше навпаки — є чудовим коментарем: царювання Бога в моєму житті настане тоді, коли я прийму Його як Отця, а себе визнаю Його дитиною. Тоді звершаться слова Спасителя: «Царство Боже всередині вас!»