«Дитя Ісус стало біля мене на розі клячника і обома рученятами трималося мого плеча — задоволене й радісне, погляд сповнений глибини і проникливості… Після Святого Причастя я побачила такого самого Ісуса у своєму серці й відчувала Його біля себе весь день фізично, а насправді у своєму серці», — записала Сестра Фаустина.
Свята Фаустина Ковальська відома зокрема тим, що мала багато видінь. Попри те, що все своє чернече життя вона була простою сестрою в монастирі, Фаустина побачила більше, ніж більшість людей: вона бачила Ісуса. Причому не тільки того, якого ми знаємо з образу «Ісусе, довіряю Тобі». Вона також бачила Дитятко Ісуса.
Видіння св. Фаустини
Господь Ісус, згідно з записами Сестри Фаустини, що містяться у «Щоденнику», об’явився їй 20 разів як Дитятко. Це незвичайне явище були не тільки величезним досвідом для «секретарки Божого Милосердя» — воно може вплинути і на нас. Чому Ісус узагалі об’явився як Дитина?
Сам Ісус у Євангелії ставить дитину як взірець до наслідування. «Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство» (Мт 18,3). Сам Бог, щоб запровадити своє панування на землі, став маленьким. Видіння, які мала с. Фаустина, це нагадування, чому Господь став Дитям. Вони можуть допомогти нам краще підготуватися до переживання Різдва.
Кульмінаційний момент
«Під час Святої Меси я знову побачила мале Дитя Ісуса, невимовно гарне, яке з радістю простягало рученята до мене. Після Святого Причастя я почула такі слова: ‘Я завжди є у твоєму серці, не тільки тоді, коли ти Мене приймаєш у Причасті, але завжди’» (Щоденник 575).
По радіо і телебаченню ми здавна чуємо про «магію свят». Про цей єдиний і неповторний час у році, коли згасають суперечки, а сім’я сідає до спільного столу. В розмовах згадуються найсмішніші історії з дитинства, і нарешті можна відпочити.
Це важливі справи, які створюють «магію свят». Але ми будуємо своє життя не на магії, а на вірі!
Кульмінаційним моментом Різдва є не Святвечір — він є тільки приготуванням, вступом. Застілля з близькими, яке ми проводимо перш ніж піти на учту з Найближчим. Видіння св. Фаустини нагадують нам, про що йдеться у святах Божого Різдва: щоби Христос замешкав у нас. А для цього немає кращого способу, ніж Святе Причастя.
Можна занедбати дванадцять страв і сіно під скатертиною, але не серце, щоб було чистим, і не Святе Причастя, яке цим серцем треба прийняти.
Ісус у яслах чи в гробі?
«Дитя Ісус стало біля мене на розі клячника і обома рученятами трималося за моє плече — задоволене й радісне, погляд сповнений глибини і проникливості. Однак коли священник переламав Гостію, Ісус став на вівтарі й був зламаний, і спожитий цим священником. Після Святого Причастя я побачила такого самого Ісуса у своєму серці й відчувала Його біля себе весь день фізично, а насправді у своєму серці» (Щоденник 343).
Коли я вперше прочитав опис цього видіння — був здивований. Як це? Дитя Ісус, поламане і спожите священником на очах Сестри Фаустини? Що це таке побачила свята? Чи не був це жахливий досвід?
Я не знаю, як саме виглядала та сцена; але вона мені нагадує про найважливіші свята року, коли ми відзначаємо пам’ять ламання Ісуса і того, що Він нам дав спожити. Ідеться вочевидь про Великдень.
Іконописці добре розуміли зв’язок Різдва Христового з Великоднем. Дитятко Ісус на ікноах лежить у кам’яних яслах, що нагадують труну, і сповите в пелюшки, що виглядають наче саван. Бог став людиною, щоби з любові до нас померти і постати з мертвих. Боже народження — це початок нашого спасіння.
Хто Він такий?
«Одного дня після Святого Причастя я раптом побачила Дитятко Ісуса, яке стояло біля мого клячника, тримаючись за клячник обома ручками. Хоча це мале Дитя, однак мою душу прошили боязнь і страх, я бачу в Ньому свого Суддю, Господа і Творця, перед чиєю святістю тремтять ангели; а з другого боку, душу мою заливає любов неосяжна, аж мені здається, що я конаю під її впливом» (Щоденник 566).
У багатьох із нас — фальшивий образ Бога. Ми часом бачимо в Ньому суворого Суддю, який із задоволенням карає нас на кожну помилку. Іншим разом ми вбачаємо в Ньому поблажливого дідуся, якого не хвилює наша поведінка. Це видіння св. Фаустини показує надзвичайно багатий образ Ісуса.
З одного боку, ми тут бачимо мале Дитя — довірливе, гарне й ніжне, яке викликає величезну любов у «секретарки Божого Милосердя». З другого боку, Фаустина при цьому об’явленні тремтить від боязні, бо бачить у ньому Господа, Творця і Суддю. Один образ не виключає іншого!
Бог — потужний, сильний і всемогутній. Він вершить владу над цілим світом. Але водночас Він добрий, ласкавий і сповнений милосердя. І саме таким Він хоче прийти до нас: як мале Дитятко, яке обдарує нас повнотою любові.
Переклад CREDO за: Даріуш Дудек, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
