Поради

5 порад, як добре прожити Адвент

06 Грудня 2023, 14:25 1713

Advent — це латинське слово, яке означає «очікування», когось чи чогось, а також річницю приїзду якоїсь відомої особи або річницю події. Час від оголошення про подію до прибуття цієї особи — це і був «адвент». Церква застосовує це слово для особливого періоду, який передує урочистості Христового Різдва.

Про передріздвяний час розповідає о. Патрик Оліх OFM, бібліст.

 

1.Розуміти, що таке Адвент

Розуміння того, що таке Адвент, допоможе нам краще прожити цей час.

У Римо-Католицькій Церкві Адвент триває чотири тижні. В Римі урочистість Христового Різдва стали відзначати лише у IV ст. Різдво стало святом досить пізно і завжди поєднувалося з Великоднім виміром.

Раніше адвентовий піст був досить серйозним. У Східній Церкві він і досі такий. Натомість у нашій Церкві цей час став радісним очікуванням.

Сьогодні Адвент має дві характеристики, які відчуваються і в літургійних молитвах, і в читаннях Євангелія. Адвент — це очікування на Христове Різдво, а також — на другий прихід наприкінці часів Христа прославленого.

Євангеліє Адвенту говорить про чування, про те, що треба бути готовим постати перед Господом під час Суду, коли Христос скаже останнє слово. Але з іншого боку, це — приготування до народження Ісуса: події радісної, втілення Христа, коли Слово стало Тілом і увійшло в нашу дійсність, захотіло жити серед нас. Тому характер адвентового посту не може бути таким суворим, як це передбачено у Великий Піст.

У Римо-Католицькій Церкві ми робимо наголос не так на фізичних відреченнях від їжі чи пиття, як на приготуванні до зустрічі з Христом — і Того, який народжується, і Того, який прийде судити цей світ наприкінці часів. Адвент — це час приготувати Христу місце конкретно в моєму житті, щоб Він знайшов у ньому простір, де міг би оселитися — не лише на чотири тижні, а назавжди.

 

2.Традиції та символи допомагають плідно прожити Адвент

Оскільки ми, люди, — створіння не лише духовні, а й тілесні, то потребуємо також і матеріальних знаків, які допомагають нам проживати цей час очікування, жити вірою. Віра має бути не лише духовною, а й мати тілесне вираження.

Пригадаймо ці найпоширеніші «знаки» — традиції, які допомагають плідно прожити час Адвенту.

Рорати. Це особливі Меси, що служаться тільки в Адвент. Вони мають звершуватися до світанку. Тому, за приписами літургійних книг, вони передбачені лише зранку. Назва «рорати» походить від перших слів григоріанського твору «Rorate caeli desuper» — «Небеса, зішліть згори росу». Це пісня туги за Господом, прохання, щоб Він нарешті зіслав Спасіння; у ній Бог також утішає свій народ, бо Його Спасіння близько.

Рорати — це Меси на честь Діви Марії, Зорі Спасіння, завдяки якій наближається день. Сонце з висоти, Христос, народжується завдяки Марії. Тому на цих Службах ми прославляємо Пресвяту Діву і разом із Нею готуємося до приходу Христа. Роратна свічка також символізує Марію — бо вона починає розсіювати темряву храму. Адже завдяки Марії ми бачимо надходження того великого світла, яке прийде з Христом. Це духовне приготування, коли ми молимося натхненими словами Святого Письма, щоб нарешті здійснилися також і наші очікування, щоб ми теж могли відчути спасіння, яке Бог нам дав в Ісусі Христі.

Освячення адвентових вінків. Ця традиція походить насамперед із германських земель, де вона й зараз дуже поширена. Адвентові вінки ми тримаємо вдома, часто робимо їх власноруч. На такому вінку (як і на тому, що у храмі) також є чотири свічки, які почергово запалюємо кожної наступної неділі Адвенту. Завдяки цьому наочно видно, як світла стає щораз більше і як ми поступово наближаємося до Христового Різдва. Це гарний звичай, який також каже, що ми віримо не в Бога міфічного, теоретичного, далекого, — а в Бога, який стає реальним, стає Тілом. І наша віра теж не може бути лише «вірою в серці», вірою в якусь ідею чи певні моральні принципи. Вона має стати реальною, має втілитися, стати видимою.

Колір радості. Літургійний одяг у період Адвенту і свічки на вінку — зазвичай фіолетові. Натомість одна свічка, третя, має рожевий колір. Як у Великому Пості його Третя неділя, яка є серединою посту, називається Laetare («веселіться»), так і в Адвенті Третя неділя називається Gaudete («радіти»). Вона каже: радійте! Господь уже близько! Більша частина приготувань уже позаду, і ми вже дуже близько до самого свята. Тому, як у Великий Піст, у Третю неділю Адвенту священники надягають літургійні шати рожевого кольору. Вони символізують радість від того, що Господь близько. І якщо навіть щось не вдалося, то ще є можливість використати цей час благодаті, який Господь нам дає.

Освячення фігурки Ісуса. У Третю неділю Адвенту також є традиція освячувати фігурки Дитятка Ісуса. Це місцеві традиції. Насправді їх можна благословляти у будь-яку неділю Адвенту. Благословення фігурок Дитятка Ісуса — це практичне заохочення представити народження Ісуса в кожному домі, проживати ці свята разом у кожній сім’ї.

Вертеп. Цієї зими ми відзначаємо 800‑ту річницю створення (1223 р.) св. Франциском першого вертепу у Греччо. Цьогоріч Апостольська Пенітенціарія прийняла прохання Конференції францисканської родини, дозволивши вірним отримати повний відпуст за звичайних умов. Відпуст можна отримати від 8 грудня 2023 року — дня урочистості Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, до 2 лютого 2024 року — свята Стрітення, відвідуючи храми, якими керують францисканські родини по всьому світу, і зупиняючись у молитві перед встановленими там вертепами.

Це заохочення з боку Папи молитися перед вертепом, споглядати, як Бог для нас став людиною. Важливо робити це не лише у храмі, а в кожній домівці, щодня. Це знак, що кожна сім’я має дати місце Ісусові у своїй буденності, у своєму житті. Він не хоче залишатися тільки у храмі. Це видимий знак народження Ісуса, а також свідчення для тих, хто до нас прийде: ми хочемо, щоб у нашому домі був Христос. Варто розвивати цю традицію.

 

Читайте також: Знаки й символи, що допомагають нам увійти у період Адвенту

 

 

3.Як не перетворити Адвент на передріздявяну лихоманку?

Потрібно мати певний «голод», щоби пізніше святкувати в повноті. Якщо зарано почати святкування, то можна насититися і не прожити як слід ані приготування, ані самого свята.

По-справжньому відчути «голод» — це знати, що ми завжди можемо дати більше місця Богові в своєму житті. Народження Ісуса — це Тайна Бога, який хоче бути з нами, зі мною, для якого не проблема прийти у хлів. Він може народитися у будь-якому місці, прийти до будь-якої людини, у будь-яке життя з будь-яким минулим, навіть не найкращим. Головне — дати Йому місце. Адвент — це той період, коли кожен має відчути: я можу і повинен дати більше місця Ісусові, щоб Він народився саме для мене. Тому саме я маю створити у своєму житті, у своєму дні більше місця для того, щоб Він був сам-на-сам зі мною; де б Він став важливим саме для мене.

Для цього в період Адвенту можна робити різні духовні вправи, не лише зречення. Насамперед це читання Святого Письма, молитва. Це може бути читання книжки, яка допомагає краще зрозуміти Бога, краще переживати свою віру. Все індивідуально. Кожен, дивлячись на своє життя, має усвідомити, де є сфери, в яких іще немає Бога, і що можна зробити, щоб Він заповнив цей простір.

 

4.Як обирати постанови на Адвент?

Це вибір, який залежить від ступеню зрілості християнина. Також можна запитати у свого духовного керівника. Є багато знарядь, але які вибрати — залежить від нашого життя і досвіду. Єдиного правила чи вправи для всіх немає. Наприклад, хтось уже щодня читає Святе Письмо і для нього це не буде постановою; а для когось іншого це може бути чимось новим. Тому треба запитувати у своєї совісті: що я можу зробити, де Бог може зайняти більше місця?

 

5.Як не проспати Адвент?

Знову ж таки, треба відчути в собі «голод». Наприклад, створення вертепу вдома — це теж заняття, яке може стимулювати до роздумів: над собою; над тим, що Бог відкритий і хоче прийти до людини. Що Його не зупиняє бідність того місця, де Він історично народився, у Віфлеємі, і зараз Він може прийти до кожної людини. Коли ми робимо вертеп і розуміємо атмосферу, в якій це відбувалося історично, то усвідомлюємо, що можемо бути подібними до цього місця. Це має стимулювати нас до чування, очікування Христа.

Завершення Звичайного періоду має виразно есхатологічний характер, і в самому Адвенті будуть читання, Євангеліє, які теж нагадуватимуть нам: ми готуємося до урочистості Різдва — але не забуваємо, що ми також готуємося до зустрічі з Христом-суддею. Той маленький милий Ісусик, який народиться, — це лише один аспект Бога.

Як не проспати? Розмірковуючи про Ісуса і про Його притчі в останні дні Звичайного періоду: що Він міг зробити? Господь розповідає притчі, які підштовхують до роздумів, змушують поставити під сумнів свою правоту. І це єдине, що Він міг зробити. І ми, священники, маємо лише слова для заохочення. Як не проспати? — слухати Боже Слово. Слухати Бога, який постійно нас «штурхатиме», будитиме, казатиме: «Не спи. Наближається день. Приготуй свій світильник і подумай, що ти маєш зробити, щоби гідно зустріти Христа, щоб Він народився для тебе, — і що ти зробив, щоб гідно постати перед Христом-суддею».

 

Відеозапис розмови з о. Патриком Оліхом дивіться тут.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]