Свята Едита Штайн, яку знають також під її чернечим іменем Тереза Бенедикта від Хреста, відома багатьма речами — наверненням до католицизму з атеїзму після виховання у юдейській родині, науковими працями і мученицькою смертю від рук нацистів в Аушвіці.
Однак про її просвітницьке покликання говорять небагато. Вона почала вчительську кар’єру у 1916 року і викладала до 1933 року, поки нацистський уряд Німеччини не заборонив євреям займатися освітньою діяльністю, після чого вступила до ордену кармеліток. Її погляди на освіту містяться у збірці під назвою «Нариси про жінку», де вона досліджує природу жіночого покликання і питання формації учнів через католицьку освіту.
У цій книжці Штайн, зокрема, дає вказівки щодо навчання і виховання дітей у католицькій вірі. Вона пояснює, що після того, як людина стає Божою дитиною через хрещення, «благодать у дитині подібна до прихованого маленького вогника, який слід старанно доглядати і підживлювати», і що «захищати життя у благодаті означає захищати його від будь-якого впливу, який може його загасити, як-от втрата віри чи гріх». Все, що ми переживаємо з раннього дитинства, залишає відбиток у нашій душі.
Крім того, особливо через молитву матері, дитину слід ввіряти опіці Божої Матері.
Коли дитина досягає свідомого віку, вона готова свідомо прийняти віру. Свята Едита пояснює, що метою релігійного наставника має бути «встановлення прямих, міцних стосунків зі світом віри, такого, який триватиме після припинення її навчання, і який опиратиметься небезпечним наслідкам з іншого боку». Вона дає кілька порад, як налагодити ці стосунки.
1.Дітям потрібно читати біблійні історії
Історії з Біблії «справляють глибоке враження на уяву у ранньому шкільному віці», — пише вона, пояснюючи, що кожна історія запрошує дітей до глибин богословської істини, як-от Євангеліє про Різдво відкриває «таємницю Втілення і піднесене покликання Божої Матері», а історія про Таємну Вечерю вказує на «значення Євхаристії і Страстей та Пасхи для спокути, страждань, смерті і воскресіння».
З біблійних розповідей можна почерпнути й інші істини, — наприклад, історія ізраїльтян у Старому Завіті показує нам нашу власну гріховну природу і потребу в покаянні, а історія покликання молодого Самуїла вказує на індивідуальне покликання кожного з нас пізнавати, любити і служити Богові.
2.Дітям потрібен досвід краси релігійних звичаїв
Свята Едита пояснює важливість виховання дитини через глибину і багатство звичаїв протягом церковного року, «таких як Адвент і Різдво, травневий вівтар і травневі пісні».
Вона також наголошує на важливості спільного відвідування храму «з добре спланованою літургійною молитвою і піснею». Однак ці речі не повинні залишатися на простому рівні уяви, почуття і сили звички. Вони мають пронизувати все життя дитини. Вона пояснює: «Тільки коли літургійна молитва є вираженням літургійного життя, вона справді плідно й формально сприятиме процесу релігійної освіти».
3.Дітей слід якомога раніше готувати до Таїнств
Повністю усвідомлюючи реалії нашої грішної природи, свята Едита підкреслює, що ми маємо покладатися на «ще сильніші реалії надприродного». На її думку, чим раніше діти почнуть регулярно приступати до Таїнств, а особливо до щоденної Євхаристії, тим міцнішим буде фундамент їхньої віри. Однак не менш важливо, щоб діти були готові до «значущого прийняття Таїнств», а для цього вони мають отримати настанови про істину надприродної реальності, притаманної Реальній Присутності.
4.Діти повинні мати «основу чітких і ґрунтовних догматичних інструкцій», щоб розуміти віру «не тільки розумом, але й серцем»
Ця четверта настанова спирається на інші, які допомагають зробити дитину сприйнятливою до розуміння католицької віри.
Їхню уяву займають біблійні історії, вони живуть і дихають літургійним роком, мають базове розуміння та регулярну участь у Таїнствах. Вони готові охопити своїм інтелектом те, що відчувають у своїх серцях, і готові зростати у своїй любові через зростання розуміння.
Свята Едита хоче, щоб дитину вели до «проникнення у таємницю віри» всією її особистістю з «інтелектуальним визнанням» і «добровільним прийняттям». Пізнання таємниць християнства завжди має вести до переміни способу життя.
5.Люди, які знайомлять дітей з таємницями віри, самі мають жити життям, сформованим і пронизаним цими таємницями
Цей останній пункт у певному сенсі є найважливішим. Ми не можемо скерувати дітей до віри на все життя, якщо не живемо згідно з тим, чого їх навчаємо.
Усі практики, які ми даємо дітям, мають бути частиною нашого життя. Біблійні історії, якими ми ділимося, повинні випливати з нашого власного досвіду їх читання.
Ми повинні разом із дітьми дотримуватись звичаїв літургійного року, щораз глибше занурюючись у таємниці, і ми повинні спиратися на Таїнства, щоби мати благодать перебувати у своїй вірі. Так, навчаючи наших дітей, ми будемо зростати у своїх власних знаннях і вивченні таємниць християнства.
Читайте також: Чому Едита Штайн мала драматичні стосунки з матір’ю
Переклад CREDO за: National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
