Звісно, ми, католики, знаємо, що не існує ніякої «магії» Різдва. Усе, пов’язане зі спомином народження Божого Сина — а особливо таємниця Його Втілення, — дуже далеке від магії і виникає буквально з волі й бажання Бога відкупити і зцілити наші зранені гріхом душі.
Та це не означає, що спомин Божого Різдва має бути позбавлений атмосфери щирої радості, сімейного затишку та цієї особливої аури, яку має лише Різдво: піднесення й умиротворення. Адже Бог полюбив нас так сильно, що дає нам свого Єдинородного Сина у постаті беззахисної дитини, Немовляти, народженого від найпрекраснішої з‑поміж дочок Єви. Хіба цього мало, щоб Різдво було по‑справжньому щасливим і радісним навіть у цей буремний час?
Та серед вікових традицій передсвяткових приготувань десь «за замовчуванням» вписані й інші, не дуже схожі на радісні. Зосередженість на зовнішніх ознаках Різдва та зацикленість на дотриманні культурних традицій, з ним пов’язаних, часто заступають нам істинне значення й сенс святкування цієї події, ключової в Історії спасіння.
Але якщо ви твердо вирішили дотримуватися саме такого сценарію підготовки до Святвечора і хочете зіпсувати Різдво не лише собі (ну бо хто сказав, що ви повинні страждати самотньо?), то сміливо залучайте дітей у цю передсвяткову драму (про чоловіка теж не забудьте). Ви ж знаєте, а якщо ні, то спитайте у зразкових господинь, що то не є Свята, якщо у вас стіл не прогнувся під наїдками, за столом усі не пересварилися, а ви не падаєте від утоми.
Тож декілька дієвих порад, перевірених не одним поколінням батьків, як змусити ваших дітей зненавидіти Різдво:
1.Ігноруйте дітей у час передріздвяної метушні. Це ж Свята! Є важливіші справи, ніж обійняти, пригорнути і підбадьорливо усміхнутися, бо їм, бачте, потрібна увага. Зараз? У цю хвилину? Ви що, виглядаєте як хтось, кому нема що робити? Вареники з вушками самі себе не наліплять! Ну, ви зрозуміли. Потім відкупитеся подарунками під ялинкою, а поки просто «пересуньте», щоби не заважали.
2.Нервуйте з будь-якого приводу і кричіть на всіх, хто нагодиться під гарячу руку. Особливо на дітей. І не дозволяйте їм вам допомагати! Зрештою, вони й так усе зроблять неправильно, а після них ще й кухню мити (після вас теж, але хто насмілиться таке сказати). А тоді йдіть у наступ і звинувачуйте всіх домашніх, що допомоги від нікого не дочекаєшся — все сама, все сама…
3.Нарікайте. Зліться. Ображайтеся. Які Свята без маленької драми? Нагнітайте. Це обов’язково: борщ недостатньо червоний; маківники недостатньо макові… Далі вже самі вигадуйте, до чого ще додати нотки драматизму. Але не забувайте чарівну мантру: «допомоги від вас не дочекаєшся, все сама, все сама…»
Так, повернемося до дітей.
4.Дозвольте їм прикрасити ялинку, а тоді прийдіть розкритикуйте і перевішайте всі прикраси по‑своєму. Насваріть. Додайте, що з них жодної користі навіть у таких простих речах. Все. Тепер можна повертатися до кухні.
5.Сідайте до святвечірнього столу тільки в разі крайньої необхідності й лише для того, щоб пересваритися з родичами (причини знайдуться). Метушіться. Діліться облаткою формально і бігом, немає часу на всі ці душевні святкові побажання — борщ стигне!
Дорогі мої берегині християнських домашніх вогнищ! Поки я це писала, то сама мало не зненавиділа Різдво. Тому буквально благаю вас: не робіть так. Радість Різдва не у тому, скільки страв у вас на столі, а в тому, чи маєте ви з ким розділити хліб і кого обійняти. Якщо ваше помешкання блищить, але діти плачуть, — то, може, треба переглянути свої пріоритети? Якщо ліплення вареників — понад ваші сили, то краще вже купіть готові. Або дозвольте дітям допомогти вам, і потім з гордістю покажіть усім, що ваші діти — найкращі у світі помічники (при цьому зовсім не обов’язково акцентувати, наскільки ці вареники далекі від ідеалу й вибачатися перед гостями). Не страшно, що на одній гілці ялинки прикрас буде більше, ніж на іншій. Усміхніться. Похваліть за старанність. Попросіть зробити трошки більший інтервал між прикрасами.
Усі ми виросли в неідеальних сім’ях. У кожного би знайшлося, що розповісти. Але є те, що ми не лише можемо, але й повинні змінити у своїх сім’ях. Не годиться, щоби діти з року в рік спостерігали, яка це каторга для вас — усі ці приготування; як вас виснажують і озлоблюють приготування до народження Ісуса. Бо повірте: діти виростуть і знайти Його не схочуть. Кому потрібен Бог, від Дня народження якого самі проблеми, ніякої радості і купа скандалів?
Давайте не будемо красти цю благодатну радість Різдва ані в себе, ані у своїх дітей (я вже не згадую про чоловіків), змушуючи їх почуватися тягарем, нездарами та причиною всіх можливих святкових «невдач». Нехай Ісус народиться в атмосфері зичливості та справді радісного очікування, в якому люди при столі, а особливо ті найменші, були важливішими за страви на столі.