1 січня 2024 р., в урочистість Пресвятої Богородиці Марії, Церква відзначає Всесвітній день миру. З цієї нагоди під час Святої Меси у катедральному соборі св. Олександра у Києві Апостольський нунцій архієпископ Вісвальдас Кульбокас виголосив проповідь.
Римсько-Католицька Церква в Україні публікує повний текст проповіді:
Щороку ми, католики, відзначаємо в перший день року Всесвітній день миру.
Коли святий Павло VІ вирішив запросити католиків і всіх людей доброї волі до відзначання першого Всесвітнього дня миру 1 січня 1968 року, він проголосив цю новину в день Непорочного Зачаття, 8 грудня. Тому можна сказати, що «материнство» цього Всесвітнього дня миру належить Божій Матері, а «батьківство» – святому Папі Павлу VI.
Павло VI зазначав, що є багато людей, які говорять про мир, але їхні слова не завжди відповідають дійсності. Більше того, іноді люди використовують слово «мир», але їхній справжній намір полягає в тому, щоб підкорити, колонізувати інших, поминаючи справедливість і свободу народів. В результаті будується не мир, а пригноблення, хоч і подається пропагандистськи як порядок і законність.
З іншого боку, мир не є пацифізмом, він не приховує боягузливого і лінивого уявлення про життя, яке нехтує щирими зусиллями будувати і захищати правду, справедливість, свободу і любов. Бо слово «мир», як підкреслював Павло VI, не повинно використовуватися ніким як привід для відмови віддати своє життя в служінні своїй країні і своїм братам, коли вони віддані справі захисту справедливості і свободи. Бо в такому випадку це не мир, а лише втеча від власної відповідальності та ризиків.
Вже з цих коротких коментарів стає зрозуміло, що слово «мир» для Павла VI означає щось неймовірно велике і вимогливе. Тобто, йдеться не про слова, а про справжнє зобов’язання.
Це зобов’язання на щодень, яке ми могли б порівняти з зобов’язанням Марії, яку ми сьогодні вшановуємо як Матір Божу: вона молиться, вона вірить, вона приносить жертви, передбачені Законом, вона піклується про дитину. Пізніше вона подбає про те, аби на весіллі в Кані не забракло вина, або, щоб Ісус «не зовсім втратив голову», коли́ щодня́ навчатиме біля Галілейського озера і не матиме часу, аби поїсти. Аж, врешті-решт, Марія залишиться з Ісусом під хрестом, і буде присутня в день П’ятдесятниці. Тобто, в усіх найважливіших моментах життя Ісуса, і в моменті народження Церкви, завжди є вона, Марія.
Можна сказати, що поєднуючи два свята – Божественне Материнство Марії та День Миру – Папа Павло VI також заохочує нас брати участь в будівництві миру, тобто не думати, що це справа когось іншого, ніби то ми нічого не можемо зробити.
Ні, каже Павло VI, ми, християни, можемо зробити дуже багато:
1) Ми маємо Євангеліє, яке є для нас «дивовижною скарбницею виняткових і потужних ідей», таких як ідея всеосяжного та універсального братерства всіх людей, що походить з єдиного, суверенного і люблячого Батьківства Бога, і випливає зі сопричастя, яке об’єднує всіх нас з Христом. Тобто, християнська віра і ментальність спонукають нас розглядати все людство як одну велику родину. В цій родині є вбивці, колонізатори, агресори проти України та інших країн, але вони все одно є частиною людської родини. І тому, незважаючи ні на що, ми молимося за них, бо Христос помер також за них.
2) Ми, котрі віримо в Христа, маємо виняткову зброю для миру: молитву, з її дивовижною енергією, яка стимулює нашу моральну і політичну позицію, а також дозволяє нам надіятися проти наді́ї, покладаючись на милосердя і Божу силу.
Ці два головні християнські чинники, а саме усвідомлення того, що всі ми є членами однієї людської родини, і віра в силу молитви, надихають і підбадьорюють нас; роблять нас здатними до духовних і політичних інновацій, як каже Павло VI. Тобто, чинять нас справжніми миротворцями, Того, який є «справжнім, справедливим і збалансованим миром, у щирому визнанні прав людської особи та незалежності окремих народів».
Тут, в Україні, ми усвідомлюємо, що однією з людських проблем, яку важко побороти, є те, що кожен хоче чути і розуміти лише ту «правду», яка йому подобається: агресор хоче розуміти лише себе, і часто щось подібне відбувалося з так званими друзями України. Ми, християни, який інструмент маємо, щоб свідчити правду, коли серця людей закриті? Ми покладаємося передусім на Бога, на Святого Духа, який єдиний має здатність навертати серця.
Святий Павле VI, сьогодні разом з тобою, який вже на небесах і молишся за нас, заносимо наше благання про Мир нашій Небесній Матері Марії. Ми знаємо, що ми не гідні божественного дару Миру, але все одно просимо його. Ми просимо його разом з багатьма дітьми – загиблими, пораненими і депортованими, з багатьма полоненими – військовими і цивільними, чоловіками і жінками, і навіть священниками – і мільйонами українців, покритих ранами, що кровоточать з голови до ніг.
Господи, помилуй нас і даруй нам Мир.
фінансово.
Щиро дякуємо!
