Кілька років тому я виступав перед групою вірних, розповідаючи про необхідність участі у сучасній духовній війні. Після виступу один із присутніх сказав: «Отче, я впевнений, що не засну цієї ночі після вашої промови про демонів та їхню діяльність у нашому житті».
Ці слова віддзеркалюють сумне сучасне переконання щодо реальності демонів та їхньої діяльності. Ми думаємо, що вони просто дадуть нам спокій, якщо ми не говоритимемо і не думатимемо про них. Правда ж така, що ми можемо ігнорувати демонів, але вони ніколи не ігнорують нас.
Послухаймо, що говорить святий Петро про демонів і нашу необхіднність постійно бути пильними: «Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі» (1Пт 5, 8-9). Отже, наївно думати, що ми в безпеці лише тому, що не хочемо чути чи думати про диявола і його посіпак.
Демони ж навпаки постійно зайняті. Вони стежать за нами з палкою ненавистю, сповнені рішучості й прагнення змусити нас розділити їхню долю в пеклі. Оскільки стражданням завжди хочеться компанії, сильні страждання демонів змушують їх невтомно працювати, щоб зробити нас своїми супутниками у пекельному вогні.
Один із способів їхньої праці заради нашого вічного прокляття — це передавати нам свій спосіб мислення. Ми бачимо елементи такого мислення в Євангелії від Марка (1, 21-28). Демон першим визнає велич і святість Ісуса: «Знаю бо, хто ти: Святий Божий!» Але це лише вимушене визнання на словах. Демон не готовий і не бажає у любові підкоритися Ісусові. Він зухвалий і слухається Ісуса через силу: «Нечистий дух стряс його, скрикнув голосом дужим і вийшов геть із нього».
Ми також починаємо виявляти демонічне мислення, коли визнаємо Ісуса лише на словах, але опираємося Йому своїми діями. Нам важко підкоритися Ісусу, тому що ми повірили у численні брехні, що їх демони — прямо чи опосередковано — посіяли в наших умах і серцях, діючи через світ і через занепалих чоловіків і жінок.
Ось приклади такої брехні.
1.Вони кажуть нам, що у наших гріховних виборах є щось добре і корисне для нас. Вони змушують нас зосереджуватися на швидкоплинних перевагах наших гріхів, ігноруючи тимчасові та вічні наслідки. Вони роблять це сьогодні, кажучи нам бути більш терпимими та менш жорсткими у ставленні до гріха. Вони кажуть нам, що толерантність до гріха насправді означає відсутність засудження, і найвища чеснота, яку ми можемо практикувати сьогодні, це толерантність до будь-чого.
2.Вони говорять нам, що Ісус не любить нас безумовно. Вони брешуть, що ми повинні або заслужити Його любов до себе, або довести, що ми Його любимо. Вони також переконують нас, що Ісус прийшов знищити нас, а не передати нам своє життя і святість. Вони кажуть, що доступ до людського кохання, матеріальних благ і досягнень задовольнить наш голод любові. Вони спокушають нас шукати нескінченних насолод і новизни.
3.Вони кажуть нам, що Бог — брехун, і що ми не можемо довіряти Йому чи Його словам. Це давня брехня, якою сатана скористався ще в Едемському саду: «Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло» (Бут 3, 5). Ми чуємо цю брехню й сьогодні — у переконанні, що ми більше не можемо покладатися на слова Бога або на силу Його благодаті. Переконуючи нас у тому, що Бог не дбає про наші інтереси, вони кажуть нам, що ми не повинні покладатися на Його обітниці. Таким чином, кажуть вони, ми маємо переосмислити та «оновити» Слово Боже, щоб воно відповідало нашим поточним смакам і уподобанням.
4.Вони кажуть нам, що наші дії не мають наслідків. Ми можемо робити все, що хочемо, а Бог зрозуміє. Ми бачимо цю брехню у думці, що люди тієї самої статі можуть створювати цивільні союзи, вступати в статеві стосунки як пара, приходити до Церкви як пара і отримувати спеціальне нелітургійне благословення. Які кмітливі та інноваційні демони!
5.Вони кажуть нам, що ревно молитися, каятися в своїх гріхах, виконувати Божу волю з любов’ю, свідчити про Ісуса, поклонятися і служити Богові — це вже не модно і загалом марно. Вони намагаються збентежити нас у нашому духовному житті, вказуючи на боротьбу та труднощі, з якими ми стикаємося в житті.
Мої дорогі брати і сестри у Христі, якщо ми повіримо хоча б одному з цих демонічних обманів, ми втратимо душевний спокій, збентежимось і впадемо у відчай. Демони завжди тут; вони активні, спритні, наполегливі й сильні у своєму плані нашої вічної загибелі. Якщо демони можуть проявлятися в синагозі, місці поклоніння, молитви та роздумів над словом Божим, то на цій землі немає достатньо безпечного місця, щоб від них сховатися. Якщо вони можуть даватися взнаки у присутності Сина Божого, вони можуть брехати нам, незалежно від того, наскільки глибокі наші стосунки з Ісусом.
Ісус негайно дорікнув демонам у синагозі, бо їхня брехня була витонченою та смертоносною. Він не хотів, щоб на нас будь-яким чином вплинула їхня брехня. Він зробив це, щоб дати нам приклад і силу протистояти демонам Його Іменем.
Ми можемо опиратися демонам лише тоді, коли знаємо правду Божого слова, любимо цю правду та діємо згідно з нею. Коли ми не знаємо правди і не живемо згідно з нею, нам бракує віри і ми схильні залежати лише від своїх емоцій, уяви та громадської думки. Демони можуть змусити нас навіть почати уявляти такі речі, як порожнє пекло, незважаючи на численні згадки населеного пекла у Божественному одкровенні.
Ми можемо опиратися демонам, коли Ісус присутній у нас через Євхаристію. Реальна присутність Ісуса є нашою найбільшою зброєю проти цих занепалих ангелів. Ось чому Ісус сказав: «Без Мене ж ви нічого чинити не можете» (Йн 15, 5). Ми міцно з’єднані з Ним через Євхаристію. Ми безнадійні й безпорадні у духовній боротьбі без палкої євхаристійної побожності.
Ми можемо опиратися демонам, коли регулярно визнаємо свої гріхи у Таїнстві сповіді. Гріхи, які ми приховуємо, лише вкорінюватимуться і поширюватимуться. Невизнані гріхи роблять нас більш уразливими до хитрощів і демонічного мислення. Регулярна сповідь також дає нам світло для розпізнавання витончених способів, за допомогою яких демони спонукають нас розділити їхнє мислення.
Ми можемо опиратися демонам, коли ревно молимось і постійно просимо Бога про Його милості. Ми не повинні молитися лише про мирські потреби. Ми маємо молитися про благодать практикувати героїчні чесноти й розпізнавати приховані дії демонів у нашому житті. Наполегливість у молитві незамінна у духовній боротьбі.
Зрештою, ми можемо опиратися демонам, коли маємо правдиву і ніжну відданість Марії, Матері Божої благодаті. Вона, вічно «повна благодаті», палко захищає нас від ворога нашого спасіння, який хоче знищити в нас благодать Божу. Як Нова Єва, Вона без вагань виконує роль, обіцяну Богом у Едемському саду: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою» (Бут 3, 15).
Не будьмо наївними, коли йдеться про демонів та їхню діяльність. Давайте не будемо боятися говорити про них і розмірковувати про них та про те, як вони намагаються передати нам своє мислення.
Через Божу благодать, яку нам пропонує Євхаристія, давайте чинити опір демонам і відкидати їхній спосіб мислення, щоб мати справжній мир у цьому житті та у житті прийдешньому.
Слава Ісусу! Хвала Марії!
Переклад CREDO за: о. Ннамді Монеме OMV, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
