1 лютого — спомин св. Раймунда з Фітеро (1105-1164), абата, засновника лицарського Ордену Калатрави, завданням якого був захист іспанських кордонів від нападів мусульман.
1158 року св. Раймунд організував армію лицарів-монахів, які зайняли занепалу фортецю Калатрава, що стояла на самому кордоні з ісламським халіфатом, і стали форпостом, що захищав батьківщину від атак маврів.
Так, Європа знала часи, коли іслам пройшовся по ній переможним чоботом. Але вона вистояла. Зокрема, завдяки тому, що її захищали «мечем і хрестом».
Народився св. Раймунд імовірно 1105 року. Про честь вважати його своїм сином нині сперечаються три місця: Сен-Годенс у Франції, Тарасона в Арагонії і Барселона в Каталонії.
Великий магістр Ордену Калатрави, св. Раймунд, у битві з ісламськими нападниками. Художник — Міґель Хасінто Мелендес, 1730 рік.
Спершу він був каноніком катедри в Тарасоні. Потім вступив до цистерціанців, до абатства Ескаладьє в Гасконі (Франція). Потім, на запрошення короля Іспанії Альфонсо VII, цистерціанці заснували монастир у Ньєнсабасі. По смерті абата брати вибрали Раймунда його наступником. Монахи перебрались у Фітеро, провінція Наварра, брати збудували там новий монастир (стоїть і нині, зветься монастирем Санда Марія де ла Реаль).
По смерті короля Альфонсо 1158 року, о. Раймунд разом зі своїм другом і радником о. Дієго Веласкесом, колишнім лицарем, виїхали до Толедо, щоб просити нового короля, Санчо ІІІ Жаданий, про затвердження привілеїв, які надав цистерціанцям його попередник. На місці ж виявилося, що король шукає сміливця, який візьметься за оборону фортеці Калатрава на самому кордоні з маврами. Взамін він обіцяв надати їм цей замок у володіння.
На заклик короля о. Раймунд відповів створенням лицарського Ордену Калатрави (за назвою місця, яке вони мали захищати). Це лицарське зібрання будувалося на цистерціанському статуті, а брати-лицарі складали присягу захищати вітчизну від мусульман.
Хрест лицарів Ордену Калатрави
Фортецю Калатрава відвоював ще король Альфонсо. Лицарі-темплярії (Орден Божого Гробу) не могли більше обороняти цей пункт, бо їх було замало. Тож король Санчо ввірив місто і фортецю під опіку й захист цистерціанцям в особі о. Раймунда, у вічне володіння, за умови захисту міста від ворогів віри. Із допомогою єпископа Толедо о. Раймунд зібрав армію, яка запобігла нападові маврів.
Раймунд помер 1164 року. По його смерті брати під проводом нового абата покинули Калатраву й повернулися до монастирського життя у Сірвелосі. Тільки о. Веласкес із кількома монахами залишилися, щоб підтримувати місцевих лицарів. Новий орден набрав виразно мілітарного характеру, орієнтуючись на темпляріїв та йоаннітів. Того самого 1164 року року папа Александр ІІІ визнав Орден Калатрави і затвердив його цистерціианський статут із додатковим обітом боротьби з ворогами віри. Остаточно цей статут затвердили папа Інокентій ІІІ і генеральний капітул цистерціанців у 1199 році. Орден Калатрави підпорядковувався абатству в Моримоні (Франція). Наступним магістром після св. Раймунда став дон Фернандо Ескаса, чиє життя якого пройшло в битвах із мусульманами. При ньому Орден став значною військовою силою. Лицарі завжди були в передових рядах християнських армій.
Особливістю, яка вирізняла цей орден з‑поміж інших лицарських орденів, було те, що там не вимагалося підтвердження лицарського походження для братів. Окрім того, члени Ордену Калатрави були справжніми монахами-цистерціанцями. 1478 року орден був підпорядкований Іспанській короні, на підставі булли папи Інокентія VIII. З плином часу орден втратив свій суто релігійний характер і перетворився на об’єднання людей, яких король хотів відзначити почестями за заслуги перед батьківщиною. 1540 року папа Павло ІІ дозволив членам Ордену Калатрави одружуватися, а 1838 року орден фактично перестав існувати.
Переклад CREDO за: Święty codzienny
фінансово.
Щиро дякуємо!
