Назва книжки американського психіатра Девіда Д. Бернса «Почувайся добре. Нова терапія настрою» звучить претензійно. Адже кому б не хотілося почуватися добре, мати хороший настрій, та ще (чому би не помріяти?) постійно.
Ще претензійніше звучить вступ до книжки — фактична реклама її самої та методу терапії, описаного в ній. Пробивши стіну самореклами й кількох відверто антихристиянських ідей (відносність справедливості, користь від еротичних фантазій), зрештою можна почерпнути дещо корисне для свого ментального здоров’я.
Самого автора важко назвати безбожником. Він не цурається принагідно згадувати Творця і, розглядаючи різні методи терапії, враховує також особливості їхнього впливу на людей із релігійним світоглядом, визнаючи, що віра, релігійність, трансцендентні цінності часто сприяють зціленню психічних розладів та боротьбі з викривленими думками.
Підкуповує, що доктор Бернс визнає свої немочі і, якщо вдалося їх подолати, ділиться цим із читачем. Як і багатьма іншими клінічними випадками. Його книжка поєднує теоретичну частину, практичні рекомендації та розповіді про те, як когнітивно-поведінкова терапія допомогла конкретним людям, — відтворюючи цілі діалоги психіатра з пацієнтом, у яких народжувалася істина.
Саме когнітивно-поведінковій терапії присвячена уся книжка. І стосується вона того, що і як ми думаємо. «Перший принцип когнітивної терапії полягає в тому, що всі ваші настрої створені “когніціями”, або думками», — пише Д. Д. Бернс. Він пропонує різні вправи, як ці думки виловити, вивести на яв. Бо коли зробимо це — буде вже половина справи з лікування розладу чи просто опанування гніву, смутку, знеохочення тощо.
Автор виділяє десять когнітивних викривлень, піддаючись яким, ми страждаємо емоційно і ризикуємо «підхопити» депресію. Він не втомлюється повторювати, що за будь-якою емоцією, яка робить наше життя нестерпним, стоїть неправильний спосіб мислення. Ось коротко про цей перелік.
1.Мислення «все або нічого» — коли людина орієнтується на найвищий результат у своїй діяльності, перше місце, сто балів зі ста, так що друге місце чи 99 балів сприймає як катастрофу.
2.Надмірне узагальнення — коли ми схильні думати, що, зазнаючи невдачі в часткових випадках, зазнаватимемо її взагалі, будемо приречені на постійну невдачу.
3.Ментальний фільтр — коли хтось із цілої ситуації вибирає негативну деталь і зосереджується на ній, хоч загалом ситуація може бути хорошою.
4.Знецінення позитиву тієї чи іншої ситуації, навіть якщо він переважає над негативом.
5.Зашвидкі висновки — намагання прочитати чужі думки чи зробити хибне передбачення.
6.Перебільшення і применшення.
7.Емоційне обґрунтування — коли емоції сприймаються як доказ: «як я відчуваю, так воно і є».
8.Твердження, що «так має бути» чи я «щось повинен».
9.Чіпляння ярликів на себе чи на когось іншого: «невдаха», «ледар», «негідник» тощо.
10.Персоналізація — коли людина безпідставно відчуває свою відповідальність за щось негативне.
Ці думки можуть набирати дуже конкретних обрисів. Тому так важливо вслухатися в те, що ми думаємо. Руйнівна емоція чи поведінка стає лише сигналом, що щось негаразд зі способом нашого мислення.
Що ж робити, коли ми, прислухавшись до свого смутку, страху, роздратування, таки встановили, що за ними стоїть? «Це проста вправа — щодня знаходити раціональні відповіді на свої негативні думки», — радить доктор Бернс. Когнітивні викривлення можуть на перший погляд здаватися дуже переконливими; але якщо придивитись до них уважніше, з краплею здорового глузду, то вони просто не витримують критики. Спілкуючись із пацієнтами, які під впливом негативних думок страждали від депресії, психіатр врешті показував безглуздість цих когніцій, так що ті дивувалися, як легко могли повірити у таку нісенітницю.
«Коли навчитеся змінювати ці викривлені думки на інші, більш реалістичні та функціональні, то відчуватимете менше роздратування й ліпше себе контролюватимете», — підсумовує автор. Зміна способу мислення — це викорінення справжньої причини наших емоційних страждань. І хай би як нам хотілося знайти її ззовні, хай би якими вагомими видавалися обставини, що нас дратують, засмучують чи просто емоційно розчавлюють, — вирішальним для нашого стану залишається те, як ми думаємо про них, як їх сприймаємо.
Привчити себе стежити за своїми думками — корисно. Не кожному духу вірте, навчав апостол Йоан (див. 1 Йн 4,1-3). Займаючись такими вправами регулярно, можна виявити у своєму мисленні багато неприємних «сюрпризів», і це — добре, бо допоможе вчасно їх знешкодити. Для цього зовсім не обов’язково мати медично встановлений діагноз глибокої депресії. Негативні автоматичні думки навідують кожного. Інша справа — що людина з ними робить. Якщо щиро визнає їхню наявність, а відтак безглуздість, і намагається їх розвінчати, то зможе уникнути трагічних наслідків у майбутньому. Адже у ментальному здоров’ї, як і у фізичному, хворобу легше попередити, ніж лікувати.
фінансово.
Щиро дякуємо!
