Щоразу, коли ми молимося, важливо не лише усвідомлювати своє місце у світі, але також шукати Божого прощення за наші гріхи.
Катехизм Католицької Церкви пояснює цю передумову в розділі про молитву:
«Прохання про прощення — перший порух прохальної молитви. Воно передує властивій і чистій молитві. Сповнена довіри покора знову вводить нас у світло спілкування з Отцем і Його Сином Ісусом Христом, а також один з одним. Тоді, “чого тільки попросимо, одержимо від Нього” (1Йн 3, 22)» (ККЦ, 2631).
Коли ми молимось, у нас може виникнути спокуса виявити надмірну гординю, коли ми вважаємо, що Бог повинен відповісти на наші молитви саме так, як ми хочемо.
Однак Бог не схиляється перед нашими бажаннями так, ніби Він джин із пляшки і наш раб.
Ми — це ті, хто мають робити поклони, б’ючи себе в груди, як збирач податків, і визнаючи свою потребу в прощенні.
Далі Катехизм пояснює:
«Прохання про прощення передує Євхаристійній літургії, як теж і особистій молитві» (ККЦ 2631).
Ось чому ми починаємо кожну Месу з різноманітних дій, які виражають жаль за наші гріхи.
Читаючи життєписи святих, ми бачимо, що вони постійно мали таку поставу, визнаючи свою гріховність і залежність від Божої благодаті.
Перш ніж звернутися до Бога з власними проханнями, ми повинні усвідомити, чому ми зазнали невдачі, і шукати Божого милосердя.
фінансово.
Щиро дякуємо!
