«Не покинь мене, коли постарію» — тема наступного Дня похилих віком

Молитовний заклик, почерпнутий із 71‑го псалма, обрано темою наступного Всесвітнього дня дідусів, бабусь і похилих віком.

В останню неділю липня цього року Церква з ініціативи Папи Франциска вже вчетверте відзначатиме Всесвітній день дідусів, бабусь і похилих віком. На цьогорічне відзначення Святіший Отець обрав тему: «Не покинь мене, коли постарію». День похилих віком цьогоріч припадає на 28 липня, повідомляє Vatican News.

У четвер, 15 лютого 2024 р., Дикастерій у справах мирян, сім’ї та захисту життя поширив пресреліз. У ньому сказано: тему обрано з наміром підкреслити те, наскільки самотність — на жаль — є гіркою супутницею життя численних похилих віком, які часто стають жертвами культури відкинення.

У межах приготування до Ювілею-2025 Папа вирішив присвятити цей рік молитві; тож тема IV Всесвітнього дня дідусів, бабусь і похилих віком пропонує до уваги «молитву переслідуваного старця», якою є 71‑й псалом. У ньому молільник переповідає історію своєї дружби з Богом.

«Відзначення цього Дня, цінуючи харизми дідусів, бабусь і людей похилого віку та їхній внесок у життя Церкви, має на меті заохотити кожну церковну спільноту до розбудови зв’язків між поколіннями та боротьби з самотністю, усвідомлюючи, що, як стверджує Святе Письмо, “недобре людині бути самотньою” (Бут 2,18)», — читаємо в комюніке дикастерію.

Молитва кожного серця

Префект Дикастерію кардинал Кевін Фаррелл висловив вдячність Папі Францискові обрану тему. «Це “молитва літньої людини”, яка нагадує нам, що самотність, на жаль, є широко розповсюдженою дійсністю. Він неї страждає багато похилих віком, яких часто починають вважати тягарем для суспільства», — зазначив він.

У контексті цієї реальності «сім’ї та церковна спільнота покликані бути першими в сприянні культурі зустрічі, створювати простори для спілкування, слухання, підтримки й любові. Самотність, звісно, є невід’ємною складовою людського існування, і вона особливо проявляється в старості, — але не тільки. Ось чому молитва псалмоспівця — це молитва кожного з нас, молитва серця кожного християнина, який звертається до Небесного Отця і сподівається на Його розраду». Отож, як наголошує кардинал Фаррелл, «церковні спільноти покликані не забувати своїх найуразливіших членів, виявляти Божу любов, яка нікого й ніколи не залишає».