Я пам’ятаю нудотний інтелектуальний і душевний параліч перших тижнів війни, той стан отупіння й заціпеніння, те відчуття напіврослинного існування замість людського життя. Цілком зрозуміло, що у той час навіть ті, кому вдалося уникнути жахіть окупації й бомбардувань, не могли читати нічого, крім стрічки новин.
Якщо сьогодні ви можете дякувати Богові за те, що перебуваєте у відносно мирному місці і маєте можливість читати, однак не можете повернути собі те неповторне відчуття спілкування з книжкою, ось кілька порад, які допомогли особисто мені вийти з цього стану.
1.Куди подівся час?
Що саме ми вкладаємо у слова «в мене немає вільного часу?» Вільний час — це не обов’язково порожнеча посеред дня, яку можна чимось заповнювати. Цілком можливо, це той час, який можна отримати, переглянувши свою щоденну рутину. Кожен із нас щодоби отримує у своє розпорядження 24 години. Питання у тому, як ми їх розподіляємо. Чи справді ми витрачаємо їх на щось абсолютно необхідне і життєво важливе?
Звісно ж, немає питань, якщо ви захищаєте країну, рятуєте людські життя, або ж служите ближнім іншим чином так, що не маєте достатньо часу навіть на сон, душ і їжу, що вже казати про книжки.
Однак «у мене немає часу» — це не завжди об’єктивна реальність; інколи це чарівна паличка, яку ми витягаємо з кишені щоразу, коли нам просто не хочеться щось робити, кудись іти чи з кимось спілкуватися. Поступово це може перетворитися на доведену до автоматизму шкідливу звичку. «У мене немає часу» стає адвокатом нашої ліні й прокрастинації, який отримує зарплатню щоразу, коли ми відмахуємося від чогось, навіть не оцінивши об’єктивно своїх можливостей. Тож спробуйте об’єктивно оцінити: що саме забирає весь ваш час, і від чого ви могли би відмовитися, щоб звільнити собі півгодини-годину на читання.
2.Правило п’яти хвилин…
Якщо ваше дитинство припало на час без стрімінгових сервісів та безлімітного доступу в Інтернет, ви можете пам’ятати, як поспішали додому після школи, щоб подивитися чергову серію улюбленого мультика або серіалу — і як не могли дочекатися наступного дня/тижня, щоб дізнатися, що буде далі, адже того разу все скінчилося «на самому цікавому місці». Ми не могли сісти і дивитися серію за серією стільки і тоді, коли нам хочеться, та ще й без реклами — ми залежали від програми телеефіру… і це «тримало» нашу цікавість набагато міцніше, ніж тепер, коли ми маємо доступ до тисяч фільмів і серіалів світу, але «щось нічого не хочеться».
Книжки працюють так само. Дайте собі щиру відповідь: чим ви займаєтесь у ті п’ять хвилин, коли п’єте чай або каву, стоїте на зупинці транспорту, чекаєте у черзі до лікаря? Цілком можливо, що сидите в інтернеті, гортаєте соцмережі або граєте в ігри на телефоні. Подумайте, що буде, якщо ви витрачатимете ці п’ять хвилин на книжку — паперову або електронну. Дозвольте зовнішнім обставинам — таким, як автобусу, що приїхав на зупинку, — переривати вас «на самому цікавому місці», і ви відчуєте, як зростає ваш інтерес до книжки і бажання дізнатися, а що там далі.
3….і правило 50 сторінок
Не силуйте себе дочитувати до кінця книжку, яка вам не подобається. Над вами не стоїть сердита вчителька літератури, ніхто не влаштує вам детальний допит на тему «що хотів сказати автор» і не змусить писати лицемірний піднесений твір про те, як вам сподобалася книжка, яку насправді ви ледве «домучили». Є так зване правило 50 сторінок, якого можна і треба сміливо дотримуватися: якщо ви прочитали 50 сторінок, а сюжет вас досі не захопив, герої не зачепили, і вам просто не цікаво, що буде далі, значить, це не ваша книжка. Не обов’язково погана (хоча й таке можливо), а просто не ваша. Відкладіть її. Запропонуйте комусь, кому вона може сподобатись більше. Продайте на онлайн-«барахолці» книголюбів і купіть замість неї іншу. Людське життя мізерно коротке порівняно з тією кількістю книжок, які є у світі, а грамотність — надто цінний дар, щоб не користуватися ним із максимальною користю і задоволенням.
4.Ґаджети геть!
Не слід забувати про таке поширене лихо нашого часу, як кліпове мислення, залежність від гаджетів і соцмереж, і, як наслідок, розпорошену увагу. Якщо ви страждаєте від постійного відволікання і неможливості зосередитись, будьте безжальні до головного генератора ваших страждань. Відкладіть смартфон, коли сідаєте за книжку. Заблокуйте і покладіть його екраном донизу. Відсуньте його туди, куди не сягає ваша рука, там, де він не потрапляє у ваше поле зору, або й взагалі віднесіть в іншу кімнату. Вимкніть його зовсім. Просто забудьте на годину, що ви живете у світі, де є смартфони, соцмережі й інтернет. Якщо ви не маєте окремого пристрою для читання електронних книжок і змушені читати їх із телефона, від’єднайтесь від вайфаю і вимкніть мобільний інтернет, щоб не відчувати спокуси відволікатись на перегляд свіжих повідомлень чи оновлень стрічки.
5.Читання за графіком
Насправді, це не так нудно, як може здатися з назви. Йдеться про те, щоб додати певний час на читання до свого щоденного графіка, а не читати за надлишковим принципом. Це має бути час, максимально комфортний особисто для вас: скажімо, у мене це той час, коли сім’я вже повечеряла, діти пішли спати, і у домі запанувала тиша. Гарна думка — додати регулярне читання до своїх великопісних постанов, послуговуючись мудрістю святого Томи Аквінського. Привчіть себе до думки, що читання — справді корисна і важлива справа, від якої вас можуть відволікти тільки надзвичайні обставини: повітряна тривога, ракетний обстріл, проблема, яка потребує негайного вирішення чи інший форс-мажор. І, звісно ж, дякуйте Богові за те, що Він дарує вам ці благословенні хвилини, яких сьогодні позбавлені так багато наших співвітчизників.
фінансово.
Щиро дякуємо!
