«Хто не молиться Ісусу у Його Страстях, той молиться Богові, але навряд чи Христу», — писав священник-поет Джерард Менлі Гопкінс.
Ми молимося із запалом, коли розмірковуємо над Страстями Господніми. Тому дуже важливо тримати хрест у центрі нашої молитви.
Святий Лев Великий запевняв, що «через хрест вірні отримують силу від слабкості, славу від безчестя, життя від смерті». Свята Фаустина писала у своєму «Щоденнику»: «Ісус сказав мені, що я найкраще догоджаю Йому, роздумуючи над Його скорботними Страстями, і через такі роздуми багато світла падає на мою душу. Той, хто хоче навчитися справжнього смирення, повинен роздумувати над Страстями Ісуса. Коли я розмірковую над ними, я отримую чітке розуміння багатьох речей, яких раніше не могла збагнути».
Ми можемо підходити до Страстей Христових у молитві з надією та великим миром. За словами Йозефа Ратцінґера, «те, що дивиться на нас із хреста, — це добро, яке дає нам можливість нового початку серед жаху життя». Святий Йоан Павло ІІ додає: «Хрест — це ніби дотик вічної любові до найболючіших ран земного існування людини».
Один із практичних способів розмірковувати над Страстями Господніми — це молитва перед розп’яттям, бо «людське серце навертається, дивлячись на Того, Кого зранили наші гріхи» (ККЦ, 1432). Трактат «Про наслідування Христа» Томи Кемпійського говорить нам: «Якщо ви не вмієте розмірковувати про небесні речі, спрямуйте свої думки на Страсті Христові та охоче споглядайте Його священні рани». Також, звичайно, у нагоді стануть молитовні роздуми над Скорботними таємницями Розарію.
Святий Григорій з Назіанзу дає таку пораду: «Поклоніться Тому, Хто через вас був повішений на хресті, навіть якщо ви й самі там висите».
Отець Саймон Таґуел ОР заохочує нас: «Саме хрест і тільки хрест забезпечує постійну точку відліку в хаосі нашого світу, бо у ньому вся наша вбогість, безпорадність і біль, вся наша туга і вся наша взаємна несправедливість охоплені непохитністю Божої вічної любові і перетворені на інструмент й одкровення Його незмінної волі».
фінансово.
Щиро дякуємо!
