Урочистість св. Йосифа у «серці» Львівської архідієцезії

19 березня 2024 року Вища духовна семінарія святого Йосифа у Львові-Брюховичах урочисто вшанувала свого Покровителя.

Святу Месу з участю семінаристів, працівників та гостей очолив єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава, у співслужінні з ректором, викладачами та вихователями семінарії.

На початку Святої Меси єпископ Едвард привітав усіх та запросив до спільної молитви з нагоди вшанування св. Йосифа:

— Сьогодні ми зібралися тут, у серці нашої архідієцезії, в нашій семінарії, де зростають, формуються і виховуються наші священники, щоби вшанувати покровителя цього місця — св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії та опікуна Ісуса.

А у проповіді єпископ наголосив на особливій місії опікуна Святого Сімейства, і що з цього чоловіка кожному, незалежно від життєвого покликання, треба брати приклад:

— Ми дивимося на постать св. Йосифа щоразу по‑іншому, бо на нас має вплив усе, що відбувається у житті. І зараз, коли в Україні війна, та й загалом у світі панує якийсь хаос і криза віри, то св. Йосиф для нас є і опікуном, і заступником, і прикладом до наслідування. Молячись до нього, маємо за що дякувати, але і маємо про що просити. 

У Євангеліях про Йосифа інформації мало. Євангелісти доволі скупо про нього висловлюються; але це також показує харизму св. Йосифа: він є невидимим, але дуже діяльним опікуном. Його перебування в тіні Ісуса і Марії показує нам, що цінність — не в тому, що проявляється назовні, не в маніфестації своїх здібностей і талантів, своїх можливостей; не в тому, щоб рекламувати свою особу чи маніакально нав’язувати себе іншим; але щоби в тиші серця розпізнавати, що Господь хоче, щоб я чинив, і як саме я сьогодні маю служити іншим.  (…)

Ми зараз ніби стоїмо над прірвою і не бачимо виходу. Постійно чуємо погані новини; у нас багато загиблих і важкопоранених; нам бракує засобів для боротьби з ворогом — і через усе це можна впасти у відчай, знеохотитися, закритися в собі, мати претензії до всіх і навіть до самого Господа. А можемо з простою довірою, як св. Йосиф, віддати все у Божі руки — і діяти. Робити те, що робить Йосиф: іти у темряві до світла; не піддаватися панічним настроям; бути тихими, але діяльними. Цього нас вчить покровитель сьогоднішнього дня і в цьому він нам хоче допомагати. Просімо його про це; просімо, щоби вклав у наші серця таке бажання і таке натхнення. Просімо про захист нашої країни. Я вірю, і я в цьому переконаний, що якщо ми будемо ревно молитися і довіряти Богові, то Бог об’явить нам свою перемогу над найбільшим ворогом. Я переконаний: якщо ми будемо молитися про нові і святі покликання, і за тих покликаних, яких уже маємо, то будемо мати добрих пастирів і святих священників. Якщо будемо молитися про міцні родини — бо наша країна сьогодні потребує міцних родин, у яких передаватиметься віра і життя, — то будемо мати здорове суспільство. Маємо багато прохань, маємо багато очікувань; але маємо такого тихого святого, котрий ніколи нікого не залишив без відповіді, без очікуваного дару, про який просили з вірою. Дозвольмо Господу, як це робив св. Йосиф, діяти в нас і через нас.

Урочиста Свята Меса завершилася літанією до св. Йосифа та актом присвячення семінарії та всіх присутніх святому Обручникові Пресвятої Діви Марії.