Як і щороку в Другу неділю Великоднього періоду, вірні вінницької парафії Божого Милосердя, храм якої є дієцезіальним санктуарієм, відзначили своє храмове свято — Неділю Божого Милосердя.
Святу Месу урочистості, що її Римо-Католицька Церква відзначає в неділю Великодньої октави, як і минулого року, очолив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський.
Разом із єпископом-ординарієм співслужив директор інтернет-часопису CREDO о. Микола Мишовський. Служіння сповіді виконував настоятель парафії Божого Милосердя о. Павло Каліновський.
«Щоб Бог побачив, що ми маємо віру»
«Бог покликав святу Фаустину Ковальську і святого Йоана Павла ІІ, — сказав для CREDO владика Леон, — бо Ісус Христос побачив, що потрібно дати ще якийсь порятунок для людей. І, власне, цим порятунком є Боже Милосердя.
Бог завжди вибирає таких людей, через кого доносить до нас те, що хоче сказати. Завдяки сестрі Фаустині з’явилась ікона Ісуса Милосердного, і ще вона залишила нам Коронку до Божого Милосердя, якою ми молимось. Боже Милосердя — це остання дошка порятунку для світу, бо якщо світ не пройде дверима Божого Милосердя, то йому доведеться пройти дверима справедливості. Краще пройти дверима Милосердя тут, на землі. І Коронка до Божого Милосердя дуже допомагає в цьому: як живим, так і померлим.
Допомагає в різних потребах, які тільки люди мають. Жінка хоче народити дитину — просить Бога про Милосердя. Хворий, навіть хворий на рак, якщо молиться з вірою, — Бог допомагає. Допомагає ця молитва також і нашим померлим у чистилищі. Сьогодні війна, гинуть люди: хто нас захистить, як не Ісус Христос і Його Милосердна Матір? І тому апостольство Божого Милосердя треба поширювати.
Сестра Фаустина казала, що про Боже Милосердя треба говорити на кожному кроці. Сьогодні дуже важливо доносити до людей правду про Боже Милосердя, щоб нею не нехтували. Сьогодні люди шукають невідомо чого, шукають десь далеко, хоча нерідко те, що нам найбільш потрібне, є дуже близько. Адже це нічого не коштує — прийти до храму Божого, помолитися, перепросити Бога, подякувати Йому, попросити про необхідні благодаті! І тоді здійснюються слова Господа Ісуса Христа: “Шукайте і знайдете, стукайте і вам відчинять, просіть і дасться вам”.
Візьмемо приклад Розкаяного розбійника: він був у житті недоброю людиною; але коли після трьох годин страшної кари розкаявся і попросив: “Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє”, то почув у відповідь: “Сьогодні будеш зі Мною в раю”. Дивіться, який Бог Милосердний: Він пробачає нам на кожному кроці!
Бачимо і в Новому, і в Старому Завіті, скільки Бог проявляє до нас милосердя. Тільки треба вміти його прийняти. А для цього треба відкрити для Бога своє серце, свою душу. Як ми співаємо в пісні: “Відкрийте двері для Христа”. Відкрити, щоб Бог побачив, що ми хочемо, що ми прагнемо Його зустріти; побачив, що ми маємо віру».
Про те, що Боже Милосердя є останньою дошкою порятунку для світу, єпископ-ординарій говорив і у своїй проповіді, на початку якої з притаманним йому гумором сказав: «Сестро, ви так співали “Алілуя”, що, здавалось, мертві воскреснуть. Якби піти на цвинтар і так заспівати, то напевно мертві з гробів би повставали. Ви так співали, що я не міг всидіти — мене ніби щось підіймало».
«Воскресають тільки ті, хто любить»
Посилаючись на Перше читання з Літургії слова, владика зазначив, що перші християни у своїх спільнотах жили як одна родина і не знали нестатків. «Коли ми приходимо до храму, — сказав Його Преосвященство, — ми певною мірою творимо цю одну християнську родину».
Звертаючись до Другого читання, владика Леон сказав: любов до Бога і до ближнього проявляється в тому, що ми не затримуємо віру тільки для себе, а ділимось нею, бо тільки тоді вона буде множитись і приносити плоди: «Христос воскрес, але ще кажуть: “Воскресла розіп’ята любов”. Усі — святі, атеїсти, революціонери, грішники — вмирають. Але воскресають тільки ті, хто любить. Воскресне до вічного життя той, хто любить. Тільки той: інший — не воскресне. Бачите, як важливо любити. Тому Господь хоче, щоб ми з вами якнайбільше набрали цієї любові. Ми повинні якнайбільше мати її у своєму серці. І коли людина має цю любов — вона променить нею».
Далі єпископ коротко розповів про ту роль, яку відіграли в поширенні культу Божого Милосердя св. Фаустина Ковальська і св. Йоан Павло ІІ, котрий і встановив урочистість Неділі Божого Милосердя в день канонізації с. Фаустини Ковальської 30 квітня 2000 року:
«В цей день відкриваються всі двері до неба, і той, хто скористається зі сповіді і Євхаристії, отримає прощення гріхів і йому буде анульована кара за гріхи. […] Але бачимо — люди якось не до кінця використовують цю можливість», — сказав владика і попросив піднести руки тих, хто щодня молиться Коронку до Божого Милосердя, а потім — тих, хто її не молиться: «Допоможіть країні сьогодні. Ваша молитва про Милосердя Боже може сьогодні допомогти країні, нашому Президенту, щоб він мудро керував державою. Дивіться: скільки зрадників, скільки загиблих; у людей вже пропадає мотивація, а це найстрашніше. Всюди корупція.
Диявол, ще раз повторюю, боїться молитви, а любові — боїться найбільше. […] Я дуже вас прошу: знайдіть годину [для молитви], якщо хочете жити у своїй хаті. Якщо ні — прийдуть росіяни і будуть жити в наших хатах, а ми будемо втікати за кордон, як сьогодні багато вже повтікали. Так, треба молитися. Якщо хочемо, щоб диявол сюди не прийшов і не оселився в наших помешканнях, — мусимо молитися. Мусимо знайти час на молитву, бо інакше все залишимо і нам нічого не буде потрібно. Якщо врятуємо своє життя — то добре; а все, що надбали, — залишимо.
Тільки тоді, коли Бог побачить в нас міцну віру, Він нам допоможе. Я ще раз нагадую: воскресне той, хто любить. І ця ікона Милосердного Ісуса — Ісуса воскреслого — показує нам, із чим Ісус прийшов до нас і чим ми можемо відповісти Йому. […] Що нам бракує, щоб любити один одного? Що нам бракує, щоб молитися? Що нам бракує, щоб приходити сюди щоденно на адорацію Ісуса Христа? Нічого не бракує. Приходьте, не чекайте неділі, не чекайте, коли вже буде тривога. Є можливість — зайдіть до храму».
«Де Бог?» — Він пішов на фронт
Хто чув проповіді Кам’янець-Подільського ординарія, міг звернути увагу, що вони дуже часто насичені прикладами. Цього разу проповідь не стала винятком; але виключним можна назвати один із наведених прикладів. Владика розповів про зустріч римо-католицьких єпископів і лідерів протестантських спільнот із Президентом Володимиром Зеленським 2 квітня. Під час зустрічі Його Преосвященство сказав Президентові: «Пане Президенте, я ніколи не чув із ваших уст, щоб ви сказали: “Люди, моліться”. Закличте людей до молитви, заохотьте їх. Те, що ми молимось по церквах, це невелика група людей. А коли почує вся країна, що Президент звертається з проханням про молитву, — напевно багато людей почне молитись».
Інший приклад владики Леона — про жінку, яка втратила на війні чоловіка, зараз живе в маленькій кімнатці з п’ятьма дітьми та свекрухою-інвалідом і майже щодня приходить із дітьми до храму. Її приклад він протиставив іншій жінці, від якої чув нарікання на кшталт: «Де Бог? Чому війна?», на що відповів: «Бог зараз на війні. Він захищає».
Наприкінці проповіді єпископ-ординарій ще раз заохотив всіх учасників урочистості прийняти Причастя, а кому необхідно — посповідатися, щоби так допомогти країні та воїнам, які нас захищають.
Зібрані на урочистості звернулись до Небесного Отця з молитвами за Церкву, «щоб вона невтомно несла Боже Милосердя сучасному світові»; за Святішого Отця, за людей слабкої віри; за тих, хто ставить матеріальні блага на перше місце, «щоб вони відкрили для свого серця вічні цінності»; за померлих; за всіх присутніх. До цих молитов єпископ додав молитву про перемогу правди над брехнею — щоби світ побачив, що правда сильніша, а кров, пролита нашими воїнами, і сльози тих, хто їх не дочекався, не були пролиті даремно.
Після Святої Меси п. Наталя Нагорна від імені парафіян подякувала єпископу-ординарію за те, що розділив із ними радість храмового свята, побажала щедрих Божих благодатей і запевнила у молитві.
Урочисту відправу завершила Євхаристійна процесія навколо храму, але нею святкування не завершилось. Перед парафіянами з коротким концертом (владика Леон назвав його «Великодньою симфонією») виступив ансамбль, що приїхав з ним з Кам’янця-Подільського. Цей музичний колектив виник завдяки ініціативі та зусиллям семінариста Міжнародної місійної семінарії «Redemptoris Mater» у Вінниці Дієго Мартінеса, який нині проходить практику в центрі дієцезії. Учасники ансамблю — молодь із неокатехуменальної спільноти кам’янецької парафії св. Миколая. Деякі раніше ніколи не грали на музичних інструментах. Для вінницьких парафіян вони виконали кілька пісень авторства засновника Неокатехуменальної дороги, Кіко Аргуельо.
Фото: Ігор Богомолов Юлія Завадська
фінансово.
Щиро дякуємо!
