Чи помічали ви, що вам важко просити про допомогу, коли у вас виникає проблема? Можливо, ви вже тривалий час переживаєте труднощі, однак досі не наважилися звернутися по допомогу?
Таке ставлення затягує вирішення проблеми і часто заважає нам остаточно з нею розібратися.
Чому так важко просити про допомогу?
Найчастіше причиною того, чому ми уникаємо звертатися по допомогу до інших, є наша гординя чи марнославство.
Ми віримо, що можемо впоратися з усім самостійно, що можемо просуватися вперед, не демонструючи іншим своєї слабкості. Можливо, ми навіть відвідували якісь прискорені курси з самодопомоги, або читали відповідні книжки, однак дещо перестаралися.
Кожен із нас має свої таланти й сильні сторони, але ми не всесильні. Різноманітні гуру брешуть нам, коли кажуть, нібито сила нашого розуму нескінченна.
Ми не непереможні
Реальність така, що кожен із нас має хороші якості й сильні сторони, які ми можемо і повинні розвивати й вдосконалювати. Але правда полягає також і у тому, що серед нас немає непереможних. Ми стикаємося з труднощами і не завжди маємо всі необхідні інструменти, щоб їх подолати.
Тому немає сенсу думати, що ми завжди можемо вирішити все самостійно. Замість того, щоб намагатися бути радикально незалежними, ми маємо визнати: без допомоги інших нам не завжди вдається досягати своїх цілей.
Покладаючись на інших, ми сприяємо досягненню мети як на фізичному, так і на надприродному рівнях. Вміння попросити про допомогу корисне навіть у повсякденних обставинах — наприклад, коли потрібно дістати банку з зависокої для нас полиці у супермаркеті. Той самий принцип діє і у нашому внутрішньому житті. Ніхто не спасається на самоті.
Ми не любимо демонструвати слабкість
Інша небезпека полягає у тому, що ми не просимо про допомогу, бо не хочемо, щоб інші бачили наші слабкості. «Якщо вони дізнаються, вони мене не поважатимуть», — думаємо ми. У своїй гордині ми намагаємося зберегти незалежність, замість того, щоб визнати свою проблему і звернутися по допомогу.
Що би ми подумали про людину, хвору на пневмонію, яка вперто відмовляється йти до лікаря? Ймовірно, ми назвали би це дурістю, адже людина позбавляє себе можливості одужати і жити повноцінним життям.
Те саме відбувається у нашому житті, коли ми не просимо про допомогу через страх перед тим, що про нас скажуть чи подумають люди. Марнославство нищить шанси тисяч людей отримати допомогу.
Отже, як просити про допомогу?
Звернутися по допомогу набагато легше, ніж нам здається. Це можна звести до чотирьох простих кроків.
1) Розкажіть про свою проблему. Сформулюйте, що саме не так, і що, на вашу думку, потрібно для вирішення цієї проблеми.
2) Будьте прямолінійними й чесними. Не треба виправдовуватися або брехати, щоб переконати людей вам допомогти. Краще прямо і без зайвих слів визнати, що вам потрібна допомога. Це не соромно. Час від часу вона буває потрібна кожному.
3) Довіряйте іншим людям. Не робіть припущень про те, допоможуть вам чи ні. Повірте, допомога прийде, і ви будете приємно вражені. Пам’ятайте: дарування — одна з вроджених цілей людської природи, тому, коли ми просимо про послугу, ми фактично втілюємо найбільшу частку нашої людяності. Ми просимо про акт любові, виражений у щедрості іншої людини.
4) Будьте вдячними. Якою би не була відповідь іншої людини, подякуйте їй. Ця людина дала вам можливість вийти за межі себе, виявити смиренність і щирість та відкритися іншим людям. Це те, чого ви навчаєтесь із практики.
Переклад CREDO за: Долорс Массот, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
