Зазвичай ми не сприймаємо «Отче наш» як молитву, пов’язану з кінцем світу.
Однак Катехизм Католицької Церкви стверджує саме це, вбачаючи у молитві Господній підготовку до останніх часів:
«У Євхаристії Молитва Господня виражає також есхатологічну ознаку вміщених у ній прохань. Вона — молитва, властива “останнім часам”, часам спасіння, які розпочалися разом із зісланням Святого Духа і які завершаться поверненням Господа. Прохання молитви “Отче наш”, на відміну від молитов Старого Завіту, спираються на таїнство спасіння, яке вже здійснилося раз і назавжди у Христі, розп’ятому і воскреслому» (ККЦ, 2771).
Уважніший погляд на молитву «Отче наш» показує, що багато її прохань можна розглядати у світлі Другого пришестя Ісуса.
Отче наш, що єси на небесах,
нехай святиться ім’я Твоє,
нехай прийде царство Твоє,
нехай буде воля Твоя,
як на небі так і на землі.
Хліб наш насущний дай нам сьогодні,
і прости нам провини наші,
як і ми прощаємо винуватцям нашим.
І не введи нас у спокусу,
але визволи нас від лукавого. Амінь.
Читайте також: Як не перетворити молитву «Отче наш» на механічну дію?
Катехизм підкреслює, що прохання Господньої молитви вкорінені як у теперішньому, так і в майбутньому віці:
«З цієї непохитної віри виникає надія, яка оживляє кожне з семи прохань Молитви Господньої. Вони виражають стогін нинішнього часу, часу терпіння й очікування, коли нам “ще не виявилося, чим будемо”. Євхаристія і “Отче наш” спрямовані до приходу Господа, “аж доки Він не прийде”» (ККЦ, 2772)
Одне з прохань цієї молитви вказує на очікування остаточного пришестя Ісуса наприкінці цього світу.
«Нехай прийде царство Твоє»
Катехизм пояснює цю просту фразу так:
«У Новому Завіті те саме слово βασιλεία може перекладатись як “царственість” (абстрактний іменник), “царство” (конкретний іменник) і “царювання” (назва дії). Царство Боже існує раніше за нас: воно наблизилося у воплоченому Слові, воно проповідується усім Євангелієм, воно прийшло у смерті і воскресінні Христа. А втім, Царство Боже приходить з Тайної Вечері і в Євхаристії, воно посеред нас. Царство прийде у славі, коли Христос віддасть його Своєму Отцеві» (ККЦ, 2816).
Зокрема, це прохання нагадує іншу фразу з Нового Завіту:
«Це прохання є тим “Марана та”, воланням Духа та Нареченої: “Прийди, Господи Ісусе”» (ККЦ, 2817).
Щоразу, коли ми молимося «Отче наш», ми з нетерпінням очікуємо того дня, коли Ісус прийде знову, і Його Царство запанує навіки.