Коли ми чуємо про доктрину вічного дівоцтва Марії, ми часто вдовольняємося поясненням чудесного зачаття Ісуса. Проте доктрина йде далі, звертаючи увагу на стан Марії у момент та після народження Спасителя.
Катехизм говорить: «Поглиблення віри в дівиче материнство привело Церкву до визнання дійсного і постійного дівицтва Марії, навіть у народженні Сина Божого, Який став людиною» (ККЦ, 499). Таким чином, Церква з цілковитою вірою сповідує, що Марія зберегла свою непорочність до, під час і після народження Ісуса.
Обговорюючи такі делікатні таємниці віри, важливо починати зі смирення та благоговіння перед вченням. Дуже легко заглибитися у занадто інтимні «механічні» деталі, що надто далеко заходять у святість таємниці народження Ісуса та незайманості Марії. Ми можемо спрощено сприймати це питання з огляду на сучасні погляди, які, якими би обґрунтованими вони не були, не враховують суті доктрини, життєво важливої для життя Церкви.
Чому Церква на цьому наполягає? Потрібно засвоїти дві науки: одна стосується гріхопадіння, а отже, і нашого спасіння; інша — ролі Непорочної Марії у житті Церкви.
1.Дівоцтво і гріхопадіння
Ми знаємо з Книги Буття, що чоловікові і жінці було наказано: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю» (Бут 1, 28). Ми також знаємо, що гріхопадіння людини пов’язане з болем і стражданнями під час пологів: «Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей» (Бут 3, 16). Перша книга Біблії відкриває нам два факти: те, що народження дітей є частиною початкового Божого плану, але гріхопадіння спотворило цей план і вплинуло на те, як саме відбувається дітонародження. Отці Церкви говорять про те, що продовження роду, хоча й є благом, через гріхопадіння набуває іншої реальності. З біблійних свідчень зрозуміло, що після гріхопадіння щось змінилося, бо воно вплинуло на все створіння, включно з тілом.
Таким чином, незайманість Марії — оскільки Марія не має гріха — відкриває нам дещо про те, яким було би дітонародження до гріхопадіння. Це досі таємниця, і нам важно чітко побачити реальність, дивлячись на неї через призму своєї грішності. Але вічне дівоцтво Марії має на меті розкрити нам щось про те, чому ми були сотворені від початку. Оскільки Марія безгрішна, наслідки гріхопадіння не впливають на народження Ісуса. Оскільки Її Непорочне Зачаття дає Їй спасіння, Вона несе у собі наслідки хреста у часі до його історичного встановлення. Марія вже була відкуплена в своєму зачатті, і тому не зазнає того впливу гріха, якого зазнають усі покоління. Її вічне дівоцтво є знаком перемоги Її Сина і свідченням спасенної сили Хреста і Воскресіння. Її незайманість є ознакою нового творіння, яке є сповненням старого, представленого в Адамі та Єві. Отже, нова форма любові можлива через Христа і втілена в Марії.
2.Матір Церкви
Вчення про вічне дівоцтво Марії поширюється на Її роль і місію щодо Вселенської Церкви. Як вічна Діва, що є ознакою універсальної любові — не виняткової, а радше всеосяжної, — Марія обіймає всю Церкву, як своїх дітей; так само, як Вона обіймає свого Сина, членами Тіла якого ми є. Весь сенс любові Діви полягає у тому, щоби любити з повним баченням, щоби сказати, що шлях Христа — це винятковий шлях, яким потрібно йти протягом життя. Вічне дівоцтво Марії є знаком нашої долі там, де «не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі» (Мт 22, 30).
Унікальність Марії робить Її любов загальною і служить знаком універсальної любові Ісуса, якому Вона завжди каже «так». Обіймаючи свого Сина, Вона обіймає членів Його Тіла, Церкви. Таким чином, вічне дівоцтво вказує на Її материнство стосовно Церкви, а також є знаком того, що Вона завжди «народжує» Христа, який має формуватися в нас. Її незайманість — це постійна відкритість Богові у Святому Дусі, постійне народження та постійна любов, яка дбає про кожного з нас. Таким чином, вічна цнота Марії — це не применшення Її сексуальності, а радше найповніший вияв любові, завдяки якому Вона може безмежно любити всіх людей.
Переклад CREDO за: о. Гаррісон Ейр, Simply Catholic
фінансово.
Щиро дякуємо!
