Ми вже є на небесах у Христі

Роздуми над Словом Божим на урочистість Вознесіння Господнього

Тайна вознесіння є завершенням пасхальної тайни нашого Спасителя. У цій події Втілення осягає свою мету. Нашу людську природу Господь бере на небеса і вводить у життя в Трійці: «Після того, як Господь Ісус промовив до них, Він був вознесений на небо і сів праворуч Бога» (Мк 16, 19). Саме такою є мета нашого життя — щоб воно осягнуло свою повноту і своє продовження в Пресвятій Трійці: « … звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність — з Отцем і з Його Сином Ісусом Христом» (1 Йн 1, 3).

Син Божий, прийнявши людську природу, ніколи її вже не позбудеться. Ісус завжди буде і Богом, і людиною. Будучи повністю людиною, Він представляє нас перед Отцем. Можна сказати, що Він, як представник людського роду, Новий Адам, є зараз перед Отцем. Та сама участь приготовлена для кожного з нас, адже Тіло покликане бути там, де Голова: на небесах, перед обличчям Отця. Святий Августин каже: «Він є наша Глава, а ми Його Тіло. Так теж ніхто не вознісся на небеса, як тільки Він, бо і ми Ним є, завдяки тому, що Він став Сином Чоловічим для нас, а ми синами Божими через Нього».

«Якоюсь мірою ми вже є на небесах у Христі, — стверджує той самий святий Августин, — хоч у нашому тілі не звершилося те, що нам обіцяне». Тому скеруймо до Нього прагнення наших сердець за словами Апостола Павла: «А коли ви з Христом воскресли, то шукайте того горішнього, де Христос перебуває, сівши по правиці Бога» (1 Кол 3, 1).