Жінки, посвячене служіння, синодальність, трагедія насильства: усі ці чутливі теми присутні у передмові, написаній Папою Франциском для книжки під назвою «Жінки та служіння у Синодальній Церкві».
Ця книжка є наслідком спільної праці двох кардиналів і трьох жінок-теологів. Серед авторів — салезіанка Лінда Почер, професорка христології та маріології; Джо Бейлі Уеллс, жінка-єпископ Церкви Англії та Генеральна секретарка Англіканського співтовариства; і Джуліва Ді Берардіно, богопосвячена діва, літургістка, викладачка й організаторка духовних курсів і реколекцій. У написанні книжки також взяли участь кардинали Жан-Клод Оллеріш, Генеральний релятор Синоду про синодальність, і Шон Патрік О’Меллі, Голова Папської комісії з питань захисту неповнолітніх.
Книжка написана у формі літературного діалогу між авторами, заснованого на реальній дискусії між Папою та Радою кардиналів під час зустрічі 5 лютого. Вперше до участі у цій зустрічі Папа запросив трьох жінок-теологів, які зробили свої внески та «провокації», як їх називає Папа Франциск, щодо ролі жінок у Церкві.
Нова книжка, опублікована 9 липня, є наслідуванням попередньої роботи сестри Лінди Почер та інших авторів під назвою «Демаскулінізація Церкви» — термін, вперше вжитий Папою Франциском під час аудієнції у Міжнародній теологічній комісії.
У передмові, опублікованій у газеті «L’Osservatore Romano», Папа Франциск розмірковує на цю тему, починаючи з головного принципу свого понтифікату: «Реальність важливіша за ідеї».
Він висловлює задоволення, що цей принцип керує програмою сестри Почер для Ради кардиналів з питань ролі жінок у Церкві, особливо щодо такої важливої та делікатної теми служіння у церковній спільноті.
Папа наголошує, що криза зловживань підкреслила необхідність протистояти клерикалізму, який впливає не лише на священнослужителів, але також представляє ширшу проблему зловживання владою в Церкві, що впливає також на мирян і жінок.
«Слухання радощів і страждань жінок — це, безперечно, спосіб відкритися реальності, — пише Папа Франциск. — Слухаючи їх без осуду і без упередження, ми розуміємо, що в багатьох місцях і в багатьох ситуаціях вони страждають саме через відсутність визнання того, ким вони є і що вони роблять, а також того, що вони могли би зробити і зробили б, якби тільки мали простір і можливості. Найбільше страждають жінки, які є найближчими, найбільш перспективними, підготовленими і готовими служити Богові та Його Царству».
Таким чином, Папа Франциск заохочує нас дивитися на реальність, а не на ідеї, щоб не потрапити у «пастку», в яку сама Церква часто потрапляла в сучасну епоху, тобто в пастку думки, нібито «вірність ідеям важливіша, ніж увага до реальності».
«Однак реальність завжди більша за ідею, і коли наша теологія потрапляє у пастку ясних і виразних ідей, вона неминуче перетворюється на прокрустове ложе, жертвуючи реальністю або її частиною на вівтарі ідеї», — наголошує Папа.
Тому цінність книжки «Жінки та служіння у Синодальній Церкві», за його словами, полягає в тому, що вона «походить не від ідеї, а від прислухання до реальності, від мудрого тлумачення досвіду жінок у Церкві».
Питання ролі жінок у Церкві також присутнє у нещодавно опублікованому Instrumentum Laboris для майбутньої жовтневої сесії Синоду. Документ наголошує на необхідності більшого визнання жіночих дарів і покликань, виступаючи за зміну менталітету у бік більш взаємозалежного і взаємного погляду на чоловіків і жінок як на братів і сестер у Христі, об’єднаних у місії Церкви.
Нещодавно стало відомо також, що Папа Франциск доручив Дикастерію віровчення розглянути питання жіночого дияконату у ширшому контексті реформ служіння та у співпраці з Генеральним секретаріатом Синоду.
фінансово.
Щиро дякуємо!
