Привітавши хоч не надто численні, але воістину героїчні групи паломників, які здолали цьогорічну спеку і принесли прохання — свої та доручені їм — до Матері Божої, Хранитель санктуарію Бердичівської Богородиці запросив єпископа Віталія Кривицького очолити літургійну відправу.
Особливими гостями святкування в день 20 липня 2024 року стала делегація з Хорватії. Це надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Хорватія в Україні п.Аніца Джамич, про яку о.Віталій Козак OCD сказав ще під час вітання паломників, що вона частіше буває у Бердичівському санктуарії, ніж католики України; її помічник; а також настоятель базиліки Пресвятої Діви у Марія-Бистриці о.Домагой Матушевіч.
Паломництво як досвід духовного життя
Проповідь виголосив ординарій Києво-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький. Згадуючи досвід щойно завершеного паломницького шляху, він, зокрема, сказав:
— Коли ми виходили в паломництво, то за всім розглядалися; а за кілька днів уже перестали. Певні речі в нашому житті доходять до автоматизму. В житті вірою — теж. Люди звертаються до Бога з молитвою і знають, що будуть вислухані. Святий Павло тричі звертався, як каже Святе Письмо, а Господь йому відповів: досить тобі Моєї благодаті. Тобто раніше його прохання були вислуховувані швидше — і він звик. Але з тим бажанням було інакше.
У звичайному щоденному житті відбувається подібне. Людина за своєю натурою лінива: кажуть, що «людина як вода» — тече туди, де легше. Це навіть доходить до практичного атеїзму: Бог мені непотрібний, я сам усе можу зробити. Нехай Бог допомагає бідним, чи переселенцям, а я сам упораюся. Це і є той самий практичний атеїзм.
Ми є тут, щоб просити Господа в намірах, які принесли і які нам потрібні не просто тому, що нам так захотілося. Просимо не тільки про мир для нашої держави, але про баланс, рівновагу речей: щоб було встановлено Його порядок. А війна — це не плани Бога. Не було в планах Бога, щоб війна прийшла в наші домівки, на місця праці, в нашу політику — всюди, де вона прийшла, бо князь світу цього так захотів. Ми просимо не просто миру, а щоб Бог прийшов і встановив свій порядок.
Коли ми щось робимо самі, нам найчастіше це не складається. Стоячи перед Богом, можемо визнати: ми зробили все — а тепер Твоя черга. Господи, може, ми би мали раніше до тебе прийти, — але хай там як, тепер ми прийшли, а тепер Твоя черга.
Давайте наше «хочемо» відкладемо вбік і згадаємо «ХОЧУ» нашого Господа. Ми про це чули в сьогоднішньому Євангелії. У Нього залишалися лічені хвилини життя. І він сказав до Йоана: хочу, щоб ти прийняв Марію як свою матір. І до Неї сказав: Я хочу, щоб ти прийняла його як сина. Його «хочу» і наше «хочемо» — це різні речі.
Друге читання говорило про встановлення цього Божого порядку: завдяки смерті Ісуса ми стали усиновленими дітьми Бога. Господь сказав ХОЧУ і ми стали всиновленими дітьми Бога. Якби Бог Отець не сказав «ХОЧУ вас визволити» — не розпочалася би Історія спасіння. Якби Господь Ісус не мав у своєму серці глибокого бажання виконати волю Отця, Він би не випив ту чашу, про яку молився в Гетсиманському саду.
Тому, що Він сказав ХОЧУ, — ми маємо тепер Бога-з-нами, ми маємо Його щодня у Таїнствах. І Він сказав ХОЧУ — щоб ми прийняли Його Матір як свою.
У Кані Вона сказала слугам: що лиш скаже вам — робіть. Отож ми сьогодні, як віруючі люди, кажемо Господу: ми хочемо виконувати Його волю. «Отче наш» молимося щодня: нехай буде Твоя воля.
Матір Божу ставимо як приклад виконання Божої волі. Навіть коли Вона не могла осягнути певні речі — то висловила згоду і бажання виконувати Його волю. «Я хочу»: fiat. І ми, які сьогодні прийшли зі своїми проханнями — Господи, я хочу, щоб Ти отут зробив так, а тут інакше, — маємо сьогодні сказати: Господи, я хочу виконати Твою волю.
Заберімо з собою ці слова, які ми почули під час паломництва чи під час розумів у цьому санктуарії: заберімо з собою Бога — тільки тоді труд нашого паломництва буде справжнім. Не мозолі і не опіки на обличчі є плодами паломництва, а розпізнання Божої волі!
На сьогодні ми розпізнали Божу волю; але це не означає, що завтра знову не треба буде ставати перед Ним і казати: Господи, ось я, говори.
Марія виконала Божу волю. Вона каже кожному з нас: я зробила — і ти можеш зробити. Її ікона є викликом тут і в кожному домі: я є на Небесах — і ти можеш бути!
Треба постійно перебувати в стані освячувальної благодаті. У стані, в якому Господь хоче бачити нас завжди. Не в день нашої смерті: це єресь. У стані освячувальної благодаті Він хоче нас бачити завжди! Хто ще не приступив до Таїнства покаяння — може це зробити просто зараз, не всі священники пішли служити Месу, є ті, хто сповідає.
Документом, який уже був опублікований у масмедіа, цьому допомагає Апостольський Престол: у цю неділю кожний паломник може отримати повний відпуст. Це місце, в якому кожен може отримати особливу благодать: відпуст, або індульгенцію. Це не заплатити гроші, не храм побудувати. Я звертаюся до кожного, я благаю кожного: нехай з цієї гори Кармель для наших теренів ніхто не відходить із гріхом на серці! Нехай ніхто не відходить без примирення з Богом і без отримання цієї благодаті! Апостольська Столиця на 7 років уділила цьому санктуарію дозвіл уділяти повні відпусти щонеділі.
Особливою благодаттю, уділеною Апостольським Престолом для цього місця, Національного санктуарію Божої Матері Бердичівської, буде проголошення його Меншою базилікою. Це дуже значущий титул для храму — але не для самого храму, не для стін, не для настоятеля: для кожного, хто сюди приходить. Буде повідомлено, як саме храм служитиме в статусі Малої базиліки, якими паломництвами можна скористатися, щоб отримати благодать від Церкви. Це мапа для наших подальших кроків, щоб ми йшли дорогою благодаті. Не від відпусту до відпусту, а щоб ми захотіли жити у святості, в близькості до Бога на щодень.
Ми дякуємо Богові за всі дари, які Він дав під час цього лихого часу війни. Є дуже багато болю і сліз; але погляньте, які є великі дари! Під час спекотного дня на паломницькій трасі навіть повів вітру є полегшенням; важливо помітити не тільки сам вітер, а присутність Бога, який знає наші труднощі, бачить спеку і посилає прохолоду. Все, що відбувається в нашому житті, можна сприйняти як прояв любові нашого Отця. Кожен може прийти до Ісуса і взяти Марію до себе, як Він казав. Нехай ніхто не вийде з цього храму практичним атеїстом, кажучи: ну, до наступного разу, а поки я справляюся. Нехай наше життя буде прославлене в Бозі, а Він буде прославлений у нашому житті, навіки.
Свідчення віри надихає також і людей за кордоном
Настоятель Краківської провінції кармелітів босих о.Тадеуш Фльорек OCD нагадав слова, які минулого року сказав до зібраних на святі Генерал кармелітів. Йому припали до серця усміхнені обличчя віруючих в Україні, попри всю тяжку реальність війни. Також його зворушила присутність представників державної влади і дипломатичного корпусу на церковному святі: в його рідній Іспанії стосунки Церкви і держави виглядають вельми сумно. Добре, що в одному храмі зустрічаються люди різних політичних поглядів. Бо спільнота, єдність — це сила. То війни ділять людей, призводять до кровопролиття. Цей санктуарій існує з XVII століття. При Божій Матері тут зустрічалися різні люди багатьох поколінь, чиїсь прадіди. Нині Вона — Матір цілого українського народу. Щоб пережити все, що нині відбувається, потрібно багато віри.
Отець Провінціал подякував єпископу Кривицькому за всі старання, докладені до рішення Ватикану, яке буде проголошене завтра, — встановлення бердичівського санктуарію Меншою базилікою, а також о.Бенедикту Кроку OCD, який довгі роки був настоятелем тутешньої спільноти кармелітів босих. «Нехай Марія всіх провадить до Ісуса, і нехай у вашому житті завжди буде справжня радість, попри те, що відбувається у вашій батьківщині», — сказав Провінціал.
Після Меси триває молитва прославлення і прийняття під Скапулярій Богородиці. Чування, яке розпочнеться опівночі і триватиме до 6:00 ранку, провадитиме єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава.
Ранкову недільну Месу о 8:00 очолить провінціал Краківської провінції Ордену Кармелітів Босих о. Тадеуш Фльорек OCD, який є традиційним гостем на бердичівській урочистості. Після неї буде молитва Розарію; з 10:00 ранку почнеться привітання паломників та гостей, що прибуватимуть безпосередньо на відпустову урочистість, яка розпочнеться об 11:00. Її очолить папський легат кардинал П’єтро Паролін. Після урочистої Святої Меси буде можливість прийняти скапулярій Богородиці — прийти «під плащ» Пресвятої Діви.
Всім учасникам свята, хто безпосередньо буде в Бердичеві, а також тим, хто побожно єднатиметься з урочистістю завдяки засобам масової комунікації, уділено можливість отримати повний відпуст за звичайних умов. Цей дозвіл, на прохання єпископа-ординарія Києво-Житомирської дієцезії Віталія Кривицького, Апостольська пенітенціарія уділила бердичівському санктуарію терміном на 7 років.
фінансово.
Щиро дякуємо!
