Африканські ієрархи заявляють, що шахрайські «неурядові організації» (НУО) і вербування для участі у секс-вечірках — це способи «прозелітизації» ЛГБТК в Африці, якими послуговуються західні інституції.
Раніше Захід посилав Африці Євангеліє. Тепер лідери Церкви в Африці кажуть, що західні країни та окремі особи поширюють континентом зовсім інше послання, яке вони описують як спотворену форму прозелітизму.
Єпископи різних країн, від Кенії до Камеруну, від Гани до Танзанії, розповіли виданню National Catholic Register, що західні гуманітарні працівники, урядовці і навіть туристи просувають світське розуміння сексуальності та людської особистості, несумісне не тільки з африканськими культурними цінностями, але й із позачасовим вченням Католицької Церкви.
Деякі аспекти цього поштовху узгоджуються з тим, що Папа Франциск називає «ідеологічною колонізацією»: тиск західних урядів на менш розвинені країни, щоб вони змінили свою політику. Однак африканські прелати кажуть, що просування таких речей, як нормалізація гомосексуальності, керується набагато глибшими, більш особистими причинами.
«Це нагадує місіонерів, які їздили світом, щоб євангелізувати, — каже архієпископ Ренатус Леонард Нкванде з Танзанії. — Але зараз Захід посилає нам місіонерів зла».
За словами прелатів, ця ідеологічна прозелітизація має широкий спектр: від працівників НУО, які просувають сексуальні ідеології у школах, до активістів, які вербують африканську молодь для участі у гомосексуальних секс-вечірках. ЛГБТК-організації зазвичай заперечують подібні заяви, кажучи, що це «нагнітання страху», яке поширюють християни-консерватори зі США.
Але тривожні повідомлення про подібну діяльність на місцях часто лунають з вуст католицьких єпископів Африки. Вони посилаються на власний досвід боротьби з тим, у чому вбачають страшну моральну та духовну загрозу.
Архієпископ Чарльз Палмер-Бакл з Кейп-Коста (Гана) керує дієцезією, до якої належать ті частини Золотого узбережжя, де 140 років тому висадилися європейські місіонери, щоб поділитися католицькою вірою. Тепер білі туристи, які приїжджають на пляжі Гани, пропагують серед його народу зовсім інше.
«Вони прибувають, щоб повеселитися, і вони розбещують на пляжах наших хлопчиків, чинячи над ними сексуальне насильство за невеликі гроші», — каже він. За словами архієпископа, секс-туристи користуються фінансовою скрутою місцевих мешканців, що «набагато, набагато гірше», ніж ідеологічна колонізація на суспільному макрорівні.
«Вони самі вже спотворені, — каже прелат. — І вони спотворюють цих юнаків. Вибачте, але це ніби як диявол намагається отримати більше учнів».
Орієнтація на молодь
Архієпископ Палмер-Бакл твердить, що часто мав справу з іноземними гуманітарними працівниками, які пропагували «цінності» ЛГБТК у школах та інших подібних місцях, незважаючи на те, що це заборонено їхніми статутами. За його словами, ці діячі «зреклися» відповідальності за долю своїх підопічних.
«Вчитель не має права наражати дитину на те, що в довгостроковій перспективі може завдати їй шкоди», — каже він.
Занепокоєння сексуальною експлуатацією молоді, наслідком якої можуть стати тривалі психологічні й сексуальні розлади, спонукало дієцезію Мванза в Танзанії створити оперативну групу, мета якої — навчити молодь, як реагувати на людей, які схиляють їх до аморальних сексуальних дій.
«Ми вирішили зробити це, бо бачили безліч людей які приходили, збирали молодь і заохочували її до “розваг”, — каже архієпископ Нкванде. — Зрештою, вони [молодь] й самі стають такими».
За словами архієпископа, занепокоєння пропагандою сексуальних відхилень таке поширене, що «вперше зустрівши когось із Європи, чи то туриста, чи то працівника НУО, ти просто відчуваєш страх. Ти намагаєшся [їх] уникати». Він каже, що у його дієцезії західні НУО навіть займалися поширенням лубрикантів для гей-сексу: ця ініціатива набула значного поширення за час президентства Джо Байдена, адміністрація якого витратила понад 4 млрд доларів США на ЛГБТК-ініціативи по всьому світу.
Подібні історії відбуваються й у сусідній Кенії. Тамтешні священнослужителі кажуть, що працівники НУО пропагують гомосексуалізм у школах і навіть надають фінансову підтримку молодим людям, які ведуть відповідний спосіб життя, що заохочує до цього й інших молодих людей.
У 2023 році уряд Уганди наказав провести розслідування щодо шкіл, якими керують НУО. Вони були описані як «призовні центри» ЛГБТ, спрямовані на викривлення норм африканського суспільства. На початку цього року кенійські релігійні лідери висловили занепокоєння наявністю «ЛГБТК-контенту» у шкільних підручниках. У 2017 році активісти південноафриканської ініціативи, фінансованої західними організаціями, були заарештовані у столиці Танзанії Дар-ес-Саламі і депортовані за «пропаганду гомосексуалізму».
Лідери Церкви в Африці кажуть, що ці зусилля не поодинокі; вони є частиною більшого скоординованого плану нормалізації гомосексуальних тенденцій серед африканської молоді.
«Ми не говоримо про це відкрито, але все це робиться навмисно», — каже архієпископ Нкванде.
Вплив соціальних мереж
Світські цінності також імпортуються в Африку через соціальні медіа. Моріс Мухатія Макумба, архієпископ Кісуму (Кенія) проводить чітку різницю між посланням, що раніше приносили євангелізатори, та гедоністичними й секулярними посланнями, що їх сьогодні пропагують соцмережі.
«Коли прийшли місіонери, вони прийшли з Доброю Новиною, — каже прелат. — Культура, яка поширюється сьогодні через соціальні медіа, до неї не належить. Це погана новина».
Єпископ Состен Леопольд Байємі Матжеї з Камеруна сказав, що контент у соцмережах таких країн, як Франція, чиєю колонією раніше була його країна, впливає на драматичну зміну цінностей серед камерунської молоді. Мова не тільки про зміни у мові й одязі; єпископ Байємі має відомості, що юнаки організовують секс-групи після того, як їм підкинули цю ідею в онлайн-відео.
«Це речі, які я навіть уявити собі не міг, — каже він. — Але тепер ми бачимо, як вони стають реальністю».
Політичний тиск
Ідеологічна прозелітизація в Африці на особистому та культурному рівнях йде у ногу з ідеологічною колонізацією на рівні державної політики, яка, за словами Папи Франциска, «знищує людську особистість».
У Камеруні, наприклад, аборти є незаконними, але єпископ Байємі каже, що французьке посольство активно просувало їх легалізацію після того, як у Франції аборт визнали «конституційним правом». Повідомляється, що західні НУО також надають гранти установам у Камеруні для проведення безкоштовних абортів, які допускає місцевий уряд.
Кілька африканських країн відповіли на ідеологічний поштовх Заходу впровадженням суворих заходів проти поширення ЛГБТК-ідеології. Деякі з цих законопроєктів забороняють публічно визнавати себе гомосексуалістом, тоді як інші передбачають суворі вироки за гомосексуальні акти.
Своєю чергою Захід відповів жорсткими економічними санкціями. США наклали санкції на Уганду за ухвалення законопроєкту, згідно з яким гомосексуальні дії можуть каратися смертною карою. Є припущення, що законодавство Гани, що обмежує поширення ЛГБТК-активізму, може позбавити країну 3,8 млрд доларів від Міжнародного валютного фонду.
Окрім критики ідеологічної колонізації, Папа Франциск висловлювався проти криміналізації гомосексуалізму в Африці, що викликало загалом прохолодну реакцію у місцевих католиків.
Стійка позиція
Африканські єпископи вбачають у своєму опорі світським ідеологіям вірність Євангелію, а не спробу захистити лише культурні цінності, що, на думку деяких, у тому числі Папи Франциска, спонукало африканський єпископат відмовитися від документа Ватикану, який дозволив благословляти гомосексуальні пари.
«Це повне нерозуміння позиції африканських єпископів», — каже архієпископ Ендрю Нкеа Фуанья з архієпархії Баменда в Камеруні, додаючи, що під час рукоположення він дав присягу захищати католицьку віру, а не африканську культуру.
Читайте також: Африканський архієпископ: наш спротив «правам» ЛГБТК+ — не «культурне», а біблійне питання!
«Ми зберігаємо традицію нашої Єдиної, Святої, Вселенської і Апостольської Церкви, — каже він. — Наші заперечення — це захист нашої віри, яку ми отримали від предків. Це не має нічого спільного із “захистом культури Африки”. Африканські єпископи не захищають африканську культуру. Ми захищаємо католицьку віру».
Архієпископ Мухатія з Кенії вбачає іронію у тому, що західні католики критикують африканців за вірність догматам тієї самої віри, яку Захід проголошував в Африці протягом минулого століття.
«Мені завжди було дивно, коли люди казали: “О, африканські католики реагують так лише через культурні відмінності”, — каже він. — Це не культурна проблема. Це віра, якої їх навчили з самого початку, і вони вірять, що це правильно».
Архієпископ Нкеа, що виступав проти ідеологічної колонізації на минулорічній сесії Синоду про синодальність, зазначає, що більшість африканських урядів відкидає цю ідеологічну колонізацію Африки, навіть якщо це означає втрату грантів.
Однак він наполягає, що католицькі лідери мають і надалі закликати цивільну владу мати стійку позицію у цьому питанні.
«Як Церква, ми намагаємося займати позицію, яка змусить наш уряд зрозуміти, що не можна продавати наших людей заради грантів із Заходу», — каже він.
Архієпископ Нкванде з Танзанії вказує на свідчення святого Карла Лванги, одного з перших канонізованих африканців на південь від Сахари, як на свідчення поточного моменту. Угандійський святий і його товариші були замучені у 1886 році після того, як спротивились аморальним сексуальним зазіханням короля, а потім відмовилися зректися своєї католицької віри. Прелат визнає, що африканським католикам не загрожує смерть за відмову від сексуальної аморальності. Вони стикаються з величезним економічним і політичним тиском, однак можуть черпати натхнення з прикладу африканського святого.
«Ми повинні бути сильними і твердо казати “ні”», — підсумував він.
фінансово.
Щиро дякуємо!
