Провідний африканський архієпископ спростував поширене твердження, нібито основною причиною рішучого несприйняття в Африці таких питань, як «права» ЛГБТК+ і жіночі свячення, є «культурні чинники».
Архієпископ Ендрю Нкеа Фуанья з архідієцезії Баменда (Камерун) торкнувся цієї теми під час сесії поточних щотижневих синодальних дискусій 23 серпня, організованих Панафриканською мережею католицького богослов’я та душпастирства (PACTPAN) у співпраці з Конференцією вищих настоятелів Африки та Мадагаскару (COMSAM).
Питання гомосексуальних стосунків і рукоположення жінок — це одні з актуальних питань, які обговорюються протягом Синоду про синодальність, що триватиме до жовтня 2024 року включно.
«Коли ми поїхали на Синод, було зрозуміло, що Африка має взяти на себе відповідальність за свою долю. Ми знали, що наш голос має бути почутим на першому етапі Синоду», — сказав архієпископ Нкеа. За його словами, для того, щоб голос Африки почули, не треба говорити «виключно про культуру».
«Африка говорить на тлі традицій наших батьків і на тлі вчень Церкви, — підкреслив ієрарх. — Тож, представляючи наші погляди на Синоді, ми не хотіли, щоб нас сприймали як представників Африки через культуру, з якої ми походимо. Наша позиція не мала нічого спільного з культурою; йшлося про вірність правді; вірність тому, чого навчав Христос. Йшлося про вірність тому, що апостоли передали поколінням».
Раніше подібну думку висловив кардинал Робер Сара, зазначивши, що Африка захищає не «свою культуру», а спільну віру.
Йоган Вільйоен, директор Інституту Деніса Герлі Єпископської конференції Південної Африки, погоджується з архієпископом Нкеа, кажучи, що позиція Африки щодо суперечливих питань не обов’язково залежить від культури.
«Озирніться на 40 років назад. Така ж дискусія точилася в Європі та Північній Америці. Але коли ці питання не сприймають там, це пояснюють “гомофобією та мізогінією”, а не культурою», — сказав він у коментарі Crux.
Архієпископ Нкеа припустив, що існує навіть думка, нібито африканці насправді не мають достатніх розумових здібностей, щоб зрозуміти свою власну культуру та цивілізацію.
«Присутні тут богослови, ви маєте сказати нам, чи африканський мозок є неповноцінним, коли справа доходить до роздумів про африканську культуру та цивілізацію», — сказав архієпископ.
Архієпископ Нкеа, який також очолює єпископську конференцію Камеруну, пояснив відмову Африки благословляти одностатеві зв’язки — питання, яке виникло під час синодальних дискусій у Римі.
«Африка не захищала культурну ідею. Африка захищала вчення, яке Церква мала протягом 2000 років, і це пояснює рішуче “ні” Африки щодо цього конкретного питання», — наголосив він.
Ієрарх сказав, що заперечення стосується «Fiducia Supplicans», документа, який вийшов минулого року після першої сесії Синоду у Римі. Документ дозволяє благословення «одностатевих пар» і пар, що перебувають в інших «неврегульованих ситуаціях».
«Ми повертаємося на другу сесію [Синоду] з тим самим різким відхиленням цього документа», — сказав Нкеа.
Говорячи про рукоположення жінок, архієпископ Нкеа послався на традицію Церкви, пояснюючи позицію Африки на Синоді щодо цього питання. «Тому ми не згодні з тим, що говорять люди: нібито ми сперечаємося через культуру, і що ми походимо з культури, яка ще розвивається, тому не розуміємо деяких речей», — сказав ієрарх.
Його заяви пролунали на тлі того, що навіть керівництво Католицької Церкви вважає, що позиція Африки у цих питаннях ґрунтується лише на її відданості культурі. Наприклад, Папа Франциск сказав в інтерв’ю, що для африканців «гомосексуалізм є чимось “недобрим” з культурної точки зору» і що на його думку «поступово всі погодяться з духом декларації “Fiducia supplicans” Дикастерію віровчення, що має намір включати, а не розділяти».
Архієпископ Нкеа також розкритикував символічний образ «намету», використаний Ватиканом у ключовому документі для синодальних дискусій (сам цей документ мав назву «Збільште простір свого намету»). З погляду архієпископа, для Африки цей образ неприйнятний, оскільки зображує завоювання та захоплення.
«Ми походимо з розбитого континенту, континенту, куди всі приїжджають порибалити, але у тих, хто там живе, немає риби, щоб їсти, — сказав він. — Це розбитий, пошматований континент. Це континент, який зазнав переслідувань і пригнічення, і тут ми бачимо намети бачимо лише тоді, коли похапцем тікаємо, як біженці, — пояснив він. — Ми не біженці в Католицькій Церкві, і намети для нас мають дуже принизливе значення. Для нас намети — ознака біженців, переслідуваних хижаками і грабіжниками. Тому ми відкидаємо намет».
фінансово.
Щиро дякуємо!
