Ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім’я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього: «Іди за Мною!» Той устав і пішов слідом за Ним (Мт 9, 9).
Сьогодні поговоримо про картину Караваджо «Покликання апостола Матея», написану ним 1599 року для каплиці Контареллі римського храму Сан Луїджі деі Франчезі.
Що ми бачимо на полотні? Звичайну таверну часів Караваджо. Люди вбрані у звичайний одяг. Показано кропіткий і відповідальний момент підрахунку грошей; двоє охоронців підтримують порядок. Вони одягнуті за останньою модою, в одного з них — того, що сидить до нас спиною, — ми бачимо шаблю.
Цієї миті двері таверни відчиняються і в звичне заняття з підрахунку грошей заходить Хтось інший. Інший по‑справжньому, відмінний від місцевої компанії. Цей Інший, Ісус, приносить із собою промінь світла, який буквально розтинає полотно картини. І хоча жест Христа є одним із найсильніших у цій картині, ми не бачимо Ісуса повністю — Його від нас затуляє постать Петра. Петро начебто повторює рух Ісуса — можливо, дещо незграбно, але саме Петро стає для нас тим, завдяки кому ми можемо розгледіти жест Христа. І це не дивно. Ця постать Петра повністю відображує ідею Церкви як видимого вираження присутності Христа, що знаходить своє кінцеве вираження у постаті апостола і в його служінні. Ісус кличе нас, призиває, але не через абстрактні образи, а через спільноту Його учнів, через Церкву.
Давайте тепер звернемося до компанії, що зайнята підрахунком грошей. Звісно, постає питання, хто з них на цій картині Матей. Ми вже бачили Христа, який виразним жестом кличе слідувати за собою. Ми бачили Петра, через якого глядачам картини відкривається жест Христа. Але хто тут Матей?
Із цього питання є кілька думок. За класичним трактуванням, Матеєм є старший чоловік із бородою, який питальним жестом показує на себе. На його губах застигає питання — хто? Я?
Людина наче не може повірити в те, що відбувається. Його очі сповнені подиву, його дивує вибір Ісуса. Я, грішний Матей, маю стати Твоїм учнем? Як часто й ми не довіряємо вибору Ісуса. Ми, слабкі й грішні, непослідовні; ми, які так часто помиляються, — маємо стати Його учнями.
Це класичне розуміння картини, але, як уже було сказано вище, не все так просто.
На думку деяких експертів, мистецтвознавців і звичайних людей, Матеєм на картині є юнак, який рахує гроші.
Як ми знаємо з Євангелія, Матей був митником, тобто людиною, яка збирає податки. Справді, на картині Караваджо саме він перераховує і згрібає гроші до себе. Правицею він перераховує монети, які віддає йому дорослий чоловік із бородою. В лівій руці юнака — гаманець для збирання податків: саме Матея найчастіше зображують із гаманцем, щоби підкреслити його професію. Крім того, він єдиний з усіх присутніх, хто сидить на стільці, усі інші сидять на лавці. Зазвичай саме особа, яка займає вищий статус, має владу, — сидить на найдорожчому кріслі, а його «клієнти» змушені вмощуватися де вдасться. В такому значенні стає зрозумілим, що людина з бородою — це платник податків, який прийшов віддати гроші; двоє вартових охороняють його; людина в окулярах перевіряє, чи все віддано правильно.
Якого значення набувають усі жести на картині в такому разі? Ісус владним жестом через Петра кличе Матея; охоронці здивовано повернули голови; платник податків із певною іронією (і звичайним життєвим досвідом) показує пальцем на Матея. Його жест означає «Кого? Його? Ти кличеш цього грішника? Цього Матея, який щойно забрав у мене стільки грошей? Цього, хто так жадібно хапає монети? Того, хто заради кар’єри та успіху готовий обдерти мене до останньої нитки? Це йому Ти пропонуєш залишити все і йти за Тобою?»
Жест Ісуса залишається незмінним. І ніщо не може змусити Його змінити свій вибір. Він кличе того, кого кличе, і залишається таємницею, чому Він обирає ту чи іншу особу. Тепер прочитаємо весь драматизм ситуації на обличчі юнака. Воно напружене. За мить йому доведеться зробити вибір і він розуміє всю поважність цього рішення. У лівиці він тримає гаманець із грошима, правицю поклав на монети, люди навколо очікують на його рішення. Він сам заклопотаний, стурбований тим, що може статися. Саме за таких драматичних обставин йому доводиться робити вибір. Тоді, коли всі обставини говорять проти — окрім серця Матея, яке зрештою скаже своє «Так».
Залишається додати лише декілька слів. Хоч би яку версію ви розглядали, об’єктивно зрозуміло, що Ісус кличе Матея не просто звичайним помахом руки. Його жест наповнений такою владою, яка може бути тільки від Бога. У місці, де збираються серйозні люди, щоб вирішувати важливі справи, Ісус є єдиним, хто може вирішити все по‑своєму. Його влада — це не влада грошей, які з часом розсиплються на порох. Його заклик — це не волевиявлення звичайного правителя. Жест Ісуса відображає найвищу владу, яка лиш може існувати на світі. Це влада над серцями людей. Він єдиний, хто може сказати: «Облиш усе і йди за Мною».
За матеріалами: propovidnyk.com.ua
фінансово.
Щиро дякуємо!
