Римо-катол.: 28 вересня (довільний спомин)
Історія Церкви в азійсько-тихоокеанському регіоні, зокрема — в Японії, знає безліч прикладів героїчної відданості Христу. Навіть загроза смерті не змогла примусити японців-християн відмовитись визнавати Його своїм Господом і Спасителем. Варто, однак, зауважити, що ні ті, хто приніс Христову віру на азійський континент, ні ті, хто в цих країнах її прийняв, не вважали мучеництво чимось фатальним, чого не можна уникнути. І вже тим більше не прагнули (та й не могли прагнути) безглуздого страждання, від якого нікому не має жодної користі. І для перших, і для других мучеництво було особливою формою виконання загального для всіх без винятку учнів Христа обов’язку наслідувати свого Учителя. Серед тих, хто своєю смертю прославив Господа на японській землі, було чимало послідовників св.Домініка: як ченців Ордену Проповідників, так і членів домініканських мирянських спільнот. І серед перших із них треба назвати члена домініканського Братства святого Розарію, вірного чоловіка своєї дружини і батька трьох дітей, Лаврентія (Лоренсо) Руїса, хоча він не був етнічним японцем.
Святий, якого ми згадуємо, народився на межі ХVІ і ХVІІ століть у столиці Філіппін Манілі. Його батько був китайцем, мати — філіппінкою. Завдяки батькові Лаврентій знав китайську мову, а завдяки отцям-домініканцям, у храмі яких служив сакристіянином і ключарем, опанував іспанську. Крім того, він був дуже талановитим каліграфом — у країнах з ієрогліфічною писемністю це мистецтво дуже цінувалося. До нас не дійшло ім’я дружини Лаврентія, так само як імена їхніх дітей. Відомо тільки, що їх було троє: двоє синів і дочка. І цілком логічно припустити, що Лаврентій, як голова християнської родини, своїм головним обов’язком щодо дітей вважав виховання їх у зрілій вірі.
1636 року в Манілі було скоєно вбивство. На Лаврентія Руїса впала підозра і він був безпідставно звинувачений у цьому злочині, якого не скоїв. Щоб уникнути арешту, він разом із групою священників-домініканців сів на корабель і відплив до Японії. Разом вони зійшли на берег на японському острові Окінава. Далі корабель плив на Формозу (Тайвань) і Лаврентій міг би продовжити свою подорож та дістатися батьківщини свого батька. Але він вирішив залишитися з домініканцями.
А перебувати в той час у Японії християнам було небезпечно. Це був період спалаху переслідувань християн: тих, хто відкрито визнавав віру в Єдиного Бога у Святій Трійці, заарештовували, кидали до в’язниць, піддавали тортурам. Нерідко засуджували до страти. Ця доля не минула й Лаврентія і тих, хто був із ним. Серед них було дев’ятеро японських підданих (Франциск Шоемон, Михайло Курблое, Яків від Святої Марії, Матей Кохіое від Вервиці, Магдалина з Нагасакі, Тома від святого Гіацинта, Марина з Омура, Вікентій Шівозука від Святого Хреста, Лазар із Кіото), четверо іспанців (Домінік Ібанес де Ерквісіа, Лука від Святого Духа, Антоніо Гонсалес, Мігель де Аосараса), один француз (Вільгельм Курта) і один італієць (Джордан Гіацинт Ансалоне). Їх затримали і доправили до міста Нагасакі, де піддали нелюдським тортурам. Один із них, не витримавши катувань, через кілька днів помер. Був момент, коли не витримали і здались Лаврентій та ще один із його товаришів. Під тиском нових тортур, ще більш витончених, ніж попередні, вони були вже готові відректися від віри в Христа. Милосердний Господь уберіг їх від цього. Їм допомогла стійкість інших, котрих Бог наділив мужністю, щоби зносити страшні муки. Лаврентія запитали, чи відречеться він від Христа, якщо його залишать живим. На це він відповів: «Я готовий віддати життя за Нього тисячу разів. Ніколи не відречуся від віри. Якщо хочете, можете вбити мене. Я хочу померти заради Бога».
Смерть, якої завдали їм переслідувачі, була не менш жорстокою, ніж тортури, яким їх піддавали. Їх повісили головою донизу, прив’язавши до рук тягарі. Зазвичай наслідком цього є крововилив у мозок, що призводить до смерті. Тому, щоб смерть не настала занадто швидко, кати міцно зв’язали мучеників, щоб уповільнити кровообіг. Через три дні троє з них ще були живі. Їх убили мечем. Це сталося 27 вересня 1637 року на схилі Святої Гори недалеко від Нагасакі.
1981 року під час апостольської подорожі до Філіппін Святіший Отець Йоан Павло ІІ зарахував до сонму блаженних шістнадцятьох мучеників, які принесли світло Христової віри на Філіппіни і до Японії. Серед них були європейці й місцеві мешканці, чоловіки та жінки, духовні і світські. Лаврентій Руїс був одним із них. Через шість років усі вони були канонізовані в Римі. Лаврентій Руїс став першим філіппінцем, якого проголосили святим. Є покровителем своєї батьківщини.
Монумент 26 християнських мучеників у Нагасакі, Японія
фінансово.
Щиро дякуємо!
