«Я втратила медаль, але це тільки шматок металу», — сказала Ружа Козаковська, яка на паралімпійських іграх у Парижі спочатку здобула золоту медаль, а потім… цю медаль забрали.
Колись Ружа була жертвою неймовірного насильства; тепер вона спортсменка, олімпійська чемпіонка. (Принаймні, на олімпіаді 2022 року в Токіо не було сумнівів у її «золоті».) Хвороба часто проявляється, але вона знаходить сили боротися за себе і за свої мрії.
Рекорд світу, контузія, золота медаль і велика драма
Ружа Козаковська вражаюче виборола золоту медаль на паралімпіаді в Парижі у метанні булави. У першій спробі вона досягла результату 31,30 м і побила рекорд світу. Друга спроба з результатом 29,70 м закінчилася для неї болісною контузією.
Однак золотою медаллю полька натішитися не встигла. Її дискваліфікували за… невідповідний розмір подушки під головою.
«Мені невимовно прикро, як спортсменці, що потім сталося те, що сталося, і мене дискваліфікували через таку банальну причину, яка взагалі не має впливу на мій кидок. Бо коли я кидаю булаву, то вона уже летить. Допіру потім я падаю на цю подушку, яка має вбезпечувати моє здоров’я, щоб я не втратила ще більше фізичної форми», — сказала вона пізніше на каналі Polsat.
Дитинство було пеклом
Ружа Козаковська народилась як цілком здорова гарна дівчинка. Але її життя стало пеклом, коли в нього увійшов вітчим. Він бив її, не раз до непритомності, називав непотребом, лайном, не вимовляв її імені — бо, зрештою, лайно на це не заслуговує. Вона не могла сісти на ліжку — тільки на підлогу, і їй не можна було сміятися. Підтримку дівчинка завжди діставала у друзів, і вирісши, знайшла в собі мотивацією бути силою для жінок, які не вміють противитися кривдникам.
«Як мені було 8 років, я була вже така слабка і мені настільки все було поперек горла, що я впала навколішки і просила Бога мене забрати. Казала, що я, певно, не гідна і не маю сили торкнутися того, про що мріяла. Що я не дам ради, бо цей світ такий жорстокий. Дивлячись у небо, я почула в глибині такий голос: Ти впораєшся, бо хто ж, як не ти. Ти пережила так багато. Це тільки хвилина розчарування, але ти постанеш із неї ще сильнішою».
Вона зуміла і в школі навчатися достатньо добре — при тому, що вдома не могла навіть сісти за домашні завдання. Вона їх виконувала на вулиці, втікаючи з дому, де вітчим міг і сокирою в неї кинути, якщо вона насмілилась сісти. «Я втікала всюди, де лиш можливо. Інколи я навіть дихати не могла — тільки коли він не чув. Спроби дзвонити в поліцію нічого не давали, він все одно виходив, а на додачу — ще гірший», — розповідала Ружа в інтерв’ю з Мартиною Войцеховською в грудні 2021 року.
«Не раз я втікала з дому в самих колготках. Тому я така добра спортсменка — бо мусила втікати і перескакувати через усе, що траплялося на моєму шляху, причому в швидкому темпі, щоб не наздогнав. Інколи я не встигала вискочити за ворота і потім лежала в калюжі крові… він міг зловити мене за волосся і потім бити моєю головою об стіну з розмаху. При цьому кричав, що уб’є мене, що я не маю права жити. Таких ситуацій за моє життя були тисячі», — розповідала Ружа в розмові з Томашем Калембою для Onet Sport.
Зараз цей чоловік сидить у в’язниці, а про драму, що розігрувалася в домі Ружі Козаковської, вперше розповіла 2020 року її мама Беата. Програма з нею називалась «Топив і душив, а Ружу карав за медалі».
«Він був здатний всадити мені сокору в коліно, коли я прийшла з кубком. Він хотів, щоб я навіть ходити не могла», — зізналася спортсменка зі сльозами в очах.
Досить довго дівчина жила в контейнері, навіть не маючи води. Зрештою, саме через таке майже бездомне життя вона тяжко захворіла: її вкусив кліщ. Ружа хворіє на нейробореліоз, її кінцівки паралізувало, кожну по-своєму.
Попри все, Ружа знає, кому завдячує за добро, яке отримувала в житті. Вона не раз про це казала: в Бозі — її найбільша опора. «Моє найбільше багатство — це Бог, віра і друзі».
«Хрест, який я несу»
«Я подумала, що Бог мене випробовує: медаль чи віра. Я втратила медаль, але це тільки шматок металу; а віра в мені залишилася. Хтось інший, може, розчарувався би, сипав прокльонами. Я все приймаю спокійно. Це мій хрест, який я несу. Біль мене теж не уб’є, бо я вже стільки болю зазнала і пережила, що й зараз собі з цим пораджу», — сказала Ружа Козаковська, коментуючи втрату медалі.
«Я почуваюся після цього всього ще сильнішою і ще більше мотивованою. Напевно не втрачу бійцівського духу ні в житті, ні у спорті! Нехай ніхто не хвилюється», — додала паралімпійська спортсменка.
Переклад CREDO за: Stacja7, Viva
фінансово.
Щиро дякуємо!
