У пам’ять про студентку УКУ Дарію Базилевич, її маму Євгенію і сестер Ярину та Емілію Український католицький університет спільно з батьком, Ярославом Базилевичем, та Національною скаутською організацією України «Пласт» започатковують сталий стипендіальний іменний фонд (ендавмент).
Мета — зібрати 100 тис. доларів, завдяки яким студенти УКУ зможуть щороку отримувати стипендію, щоб наслідувати ті ідеали і принципи, які засвідчили своїм життям сестри Базилевич та їхня мама. Усі вони були також активними пластунками.
У ніч проти 4 вересня 2024 року, під час чергового масованого обстрілу, російська ракета забрала у Львові життя Дарії, її сестер та їхньої мами Євгенії, коли вони перебували на сходовій клітці свого будинку, ховаючись під час повітряної тривоги.
Ярослав Базилевич сказав: «Я був найбагатшим, найщасливішим чоловіком і батьком: я мав скарб і завжди розумів, що це скарб, — мати таку дружину і таких відповідальних, працьовитих, гарних, розумних, ініціативних, патріотичних дітей. Весь час я пишався ними, й пишаюся надалі. У них мало бути все попереду — в кожної з них. Сьогодні я маю найкращі, найщасливіші, найпрекрасніші спогади – все решта ампутовано! То ж прошу кожного допомоги у створенні сталого стипендійного фонду імені Євгенії, Ярини, Дарії та Емілії Базилевич, щоби світ пам’ятав їхні імена».
Традиція ендавментів поширена у багатьох університетах США та Канади, Європи. Заснування стипендіального фонду дозволяє зберегти та увічнити пам’ять про людину. Так, із початком повномасштабної війни, УКУ заснував 10 стипендійних фондів на честь військовослужбовців — студентів та випускників університету, які загинули на війні.
Читайте також:
УКУ відкриває іменну стипендію на честь Да Вінчі — Героя України, що загинув під Бахмутом
Дарії Базилевич було 18 років. Вона навчалася на другому курсі програми «Культурологія» Гуманітарного факультету УКУ. Дівчина була активною студенткою, менторкою «Лабораторії волонтерства» УКУ, пластункою. Займалась у театральній студії, вивчаючи аспекти акторського мистецтва.
Щороку студенти університету, які мають стипендіальну підтримку, пишуть листи своїм жертводавцям. У листі, який Дарія надіслала благодійникам напередодні Великодня 2024 року, вона розповідала про свої здобутки за перший рік навчання та плани на майбутнє:
«Я цікавлюся культурою та історією своєї країни і в майбутньому хочу розвивати культуру України та розповідати про неї всьому світу. Ця пристрасть виникла в мені завдяки моїй родині, яка завжди ділилася зі мною історіями про випробування, через які пройшли наші предки внаслідок світових воєн, Голодомору та в часи Радянського Союзу. Окрім мене, мої батьки виховують ще двох сестер, і у нас неймовірно дружна та гармонійна сім’я. Моя сім’я — це невичерпне джерело підтримки, яке не можна порівняти ні з яким іншим. Вони — найбільша опора в моєму житті, яка допомагає мені долати будь-які перешкоди».
Ярина мала 21 рік. Вона працювала програмною менеджеркою Офісу «Львів — Молодіжна столиця Європи 2025». Була активною, опікувалась багатьма молодіжними подіями, часто волонтерила, мала безліч друзів та знайомих, хобі та зацікавлень.
Наймолодшій Емілії 7 років мало виповнитися 15 вересня. Дівчинка саме перейшла до другого класу Львівської школи «Світанок». Займалася по класу фортепіано в музичній школі №1 імені Анатолія Кос-Анатольського та ходила на плавання. Із раннього віку вже стала на лижі — її навчили цього тато, мама і сестри.
Мамі дівчаток, Євгенії Базилевич було 43 роки. Вона працювала маркетологинею, також була інструкторкою з йоги і парфумеркою. Обожнювала подорожувати, проводити час у колі рідних. Її згадують як творчу, позитивну, енергійну особистість.
фінансово.
Щиро дякуємо!
