Нещодавно доктор Франк Ронґе, досвідчений католицький бюрократ, який координує німецький «синодальний шлях», описав його обґрунтування та роботу. Багато глибоко залучених у «синодальний шлях» уявляють його як модель світової Церкви — або, принаймні, тих її частин, які не відстають від культурної кривої, якою її бачать освічені німці.
Тому варто поставити кілька запитань про німецький досвід «синодальності» — з огляду на те, що цей досвід може підказати нам щось про інші шляхи оновлення в інших церковних обставинах, або про той, власне, шлях, яким протягом наступного місяця має пройти Синод про синодальність у Римі.
Перше питання стосується походження «синодального шляху». За словами доктора Ронґе, він почався як відповідь на викриття масових сексуальних зловживань з боку німецького духовенства — викриття, яке нібито зробило проголошення Євангелія «неможливим». Справді? Судячи з різкого падіння рівня католицької практики по всій Німеччині починаючи з 1960-х років, можна подумати, що проголошення Євангелія у країні ледве животіло задовго до того, як у 2010 році там вибухнула криза насильства.
Ба більше, незважаючи на весь біль, збентеження і розриви [з Церквою], що виникли внаслідок кризи сексуальних зловживань у США, проголошення Євангелія тривало. Криза спонукала серйозні реформи — не в останню чергу у семінаріях. Хіба це було неможливо у Німеччині? Чи може деякі німецькі католики використали атаки медіа на інституційний католицизм за грубе приховування зла, щоб перетворити кризу зловживань на зброю для обґрунтування створення нової моделі Церкви, більш «прийнятної» для постмодерного суспільства і культури?
Ще одне твердження доктора Ронґе — це відлуння постійної теми на Синоді 2023 року, що це, так би мовити, «синодування» є просто питанням слухання Святого Духа. За його словами, католики мають «триматися Святого Духа» і говорити: «Святий Духу, веди нас». Авжеж, багато католиків моляться про це щодня, і Святий Дух здатен здивувати нас сьогодні, як і тоді, коли вогняні язики зійшли на горницю у першу християнську П’ятдесятницю. Але чому Святий Дух, промовляючи у Німеччині, завжди говорить мовою німецького католицького прогресивізму?
Чи справді Святий Дух закликає Церкву відмовитися від структур церковного управління — еволюцію яких з часом, імовірно, надихнув сам Святий Дух? Як Святий Дух протягом двох тисячоліть може навчати нас чогось одного про етику людської любові та природу шлюбу, а потім «здивувати» нас закликом до Церкви відкинути це вчення у ХХІ столітті? Чи може Святий Дух суперечити Святому Духу?
Стосовно відносин німецького «синодального шляху» з Вселенською Церквою, доктор Ронґе зазначає, що серед питань, які «ми просимо Папу і весь світ розпізнати», є питання свячень жінок. «Ми просили Папу не закривати це питання», пише він. Але Папа справді підвів риску під цим питанням, тож чому «синодальний шлях» не отримав це повідомлення? (Те саме можна запитати у людей з журналу «Америка», які збудилися питанням жіночого дияконату за кілька тижнів до Синоду 2024 року, хоча Папа вилучив це питання з порядку денного Синоду).
На думку Ронґе, німці просто хочуть обговорювати ці питання. Але їх обговорювали цілими десятиліттями, і відповідь на цю дискусію дав Папа Йоан Павло ІІ в апостольському листі «Ordinatio Sacerdotalis» 1994 року, який остаточно постановив, що Церква не має повноважень висвячувати жінок у священники. І оскільки священство — це одне Таїнство з трьома ступенями (як навчає Катехизм Католицької Церкви, артикул 1593), це так само поширюється на свячення дияконату і єпископату.
Правда полягає в тому, що «Ordinatio Sacerdotalis» — це одне із багатьох авторитетних вчень, які німецька (і не лише) Церква «не прийняла» — ввічливий термін, щоб не сказати «відкинула». Чому б не визнати це замість того, щоби закликати до ще одного раунду «діалогу», подібного до того, як кошенята ганяються за власними хвостами? Чому б не перейти до серйозної дискусії про підтвердження жінок у їхніх численних євангелізаційних ролях, водночас закликаючи до реформи у тих частинах світової Церкви, де ця роль придушена?
Більше відвертості у питанні мотивації німецького «синодального шляху» і його бачення католицького майбутнього було би корисним для визначення того, що він може запропонувати світовій Церкві на Синоді 2024 року.
Автор: Джордж Вайґель
фінансово.
Щиро дякуємо!
