Бог — непередбачуваний. Йому вдається нас дивувати, бо Він перевищує всіляке людське розуміння. З іншого боку, Він сам дає себе пізнати людині, з радістю йде на контакт, ба навіть хоче мати з кожним особисті стосунки. Якщо уважно читати Біблію, то можна відслідкувати певні «зразки поведінки» Бога, Його особливий «стиль».
Читання книги Діянь Апостолів допоможе більше зрозуміти Господа стосовно тих, хто проповідував учення Христа і співпрацював із Ним у справі євангелізації народів. Нам, християнам сучасного світу, розуміння поведінки Бога стане у пригоді, адже Він Той самий «учора, і сьогодні, і навіки» (Євр 13,8). Пропонуємо вам кілька спостережень, як Бог поводиться зі «своїми» — тими, хто йде за Його голосом, намагається служити Йому та працює над поширенням Христового вчення у світі.
1.Євангелізатор «до» і «після»
«Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти» (Діян 2,4).
Без Святого Духа не зможеш євангелізувати. Хто не має в собі Господнього Духа — не здатен відкритися та зрозуміти діяльність Бога в житті. У Діяннях Апостолів бачимо: щойно Дух Святий зійшовши на апостолів — боязких, закритих, — як у їхньому житті відбулася переміна. Він дозволив їм проповідувати, вкладаючи в уста правильні слова, зрозумілі людям різних народів. Святий Дух — це надзвичайна сила; це Той, хто дає відвагу йти і не зупинятися, бути як вогонь — палати словом і діянням Божим.
Якщо хочеш бути Божим мужем / Божою жінкою, проси Бога про найбільший дар — Святого Духа!
2.Євангелізація — це Божа справа, а Господь — її довершитель
Розповідаючи про проповідь і перебування св.Павла в Римі, книга Діянь Апостолів каже:
І бувши в незгоді між собою, почали розходитися, коли Павло до них промовив лиш одне це слово: «Добре прорік був Святий Дух через пророка Ісаю до батьків ваших кажучи: ‘Піди до цього народу і скажи: Ви слухатимете вухами, і не зрозумієте, дивитиметесь очима, і не побачите. Бо серце цього народу затовстіло й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили, щоб часом не бачити очима, і вухами щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись, та щоб я не оздоровив їх’. Нехай, отже, буде вам відомо, що це спасіння Боже було послане поганам: ‘І вони почують’» (Діян 28, 25‑28).
Господь відкриває нам справжню суть євангелізації. Павло розумів, що все, що він говорив, є посланням Бога. «Нехай, отже, буде вам відомо, що це спасіння Боже було послане поганам: ‘І вони почують’».
Часом ми занадто переймаємося тим, що буде далі. Нам здається, що ми тримаємо все в своїх руках, і забуваємо, що ми є знаряддям Божим.
Перше місце зарезервоване для Бога, адже саме Він доручає нам працю, яку ми виконуємо. Довершителем усього є Господь. Останнє слово — за Богом, а ми — робітники, які працюють у Його винограднику. Крім нас є ще робітники, які працюють разом із нами, або працювали до нас; а є й такі, що будуть після нас. Господар довершить нашу працю, Він — головний керманич проєкту.
3.«Досить тобі Моєї благодаті» (2 Кор 12,9)
Побачивши сміливість Петра і Йоана та зрозумівши, що вони люди неписьменні й невчені, дивувались і спізнали, що вони були з Ісусом; та бачивши, що вилікуваний чоловік стоїть із ними, не могли нічого сказати проти. Звелівши вивести їх з синедріону, вони почали радитися між собою і говорили: «Що нам із цими людьми робити? Бо ж вони зробили явне чудо; воно стало відомим всім мешканцям Єрусалиму, і заперечити його ми не можемо…» (Діян 4, 13‑16).
У євангелізації важливо робити все, що в твоїх силах, не піддаватися знеохоченню після невдалих спроб, а йти далі, пробувати різні методи. Працювати так, наче все залежить від тебе, — а водночас віддавати на молитві все в Божі руки.
Книга Діянь Апостолів — це розповідь про те, що мудрість Божа відрізняється від мудрості світу. З того, що світ вважає програним, Бог чинить найбільшу перемогу. Саме смерть Ісуса стала для нас спасінням. Тож не сумніваймося зробити крок у Боже «безглуздя», бо воно завжди буде мудріше за людську мудрість.
4.Послух Богові дає плоди
У 8-му розділі Діянь Апостолів читаємо про Филипа та ефіопського вельможу.
Господь говорить до Филипа: «Встань та іди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалиму в Газу; вона безлюдна. І встав він і пішов» (Діян 8,27).
Однією з важливих рис у євангелізації є послух Богові. Часом це може суперечити обставинам, людській логіці: дорога була зовсім безлюдною, для чого туди йти? Це марнування часу, сил, — і зовсім не схоже на велику місію навернення цілого світу! Але вірність у малому відкриває нас на великі справи. Розпізнання волі Бога та слідування їй — одна з умов євангелізації, адже лише у цьому випадку вона принесе щедрі плоди.
Плодом послуху Филипа стало навернення ефіопського вельможі і, як наслідок, християнство почало поширюватись у країнах Азії.
5.Бог шукає «ефіопа»
Аж ось, етіопський муж, скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом та що прийшов був в Єрусалим на прощу, — він повертався, сидячи на своїй колісниці й читаючи пророка Ісаю. Сказав Дух до Филипа: «Підійди і пристань до цієї колісниці» (Діян 8, 27‑29).
Ще одним важливим аспектом у діях Бога є те, що Він не міряє кількістю, «натовпами». Йому важлива кожна людина. Филип вирушив на безлюдну дорогу, щоби зустріти лише цього одного ефіопа.
Часто ми можемо орієнтуватися на кількість лайків у соцмережах під постом, чисельність переглядів відео, статті тощо. Хочемо, щоб охоплення було дедалі більшим, коментарі — довшими; але це не є показником успіху. Проте переміну серця неможливо дослідити за лайками.
Віримо, що переміна цього одного ефіопського вельможі дозволила прийти християнству у його країну. Ця історія вчить нас іти маленькими кроками, але робити це добре. Бог шукає кожного з нас — особисто.
6.Вміння приймати «ні» від Бога
Якже проходили через міста, передавали їм, щоб берегти ті постанови, що їх були схвалили апостоли і старші в Єрусалимі. Отак Церкви утверджувались у вірі й росли числом щоденно. Вони пройшли через Фригію і Галатський край, а Дух Святий заборонив їм звіщати слово в Азії. Дійшовши до Місії, вони пробували пройти у Вітинію, та Дух Ісуса їм того не дозволив, і, пройшовши Місію, прибули до Троади (Діян 16, 5‑8).
У 16-му розділі Діянь Апостолів читаємо, як Павла, що провадить місійну діяльність, зупиняє Святий Дух, та ще й двічі. Спершу забороняє іти в Азію, а потім — у Вітинію. Тому Павло з товаришами пішли на захід, пройшли додаткових 550 км і подалися в Троаду. Й лише після видіння уночі Павло розуміє, що йому потрібно іти у Македонію та проповідувати.
Хай би які чудові плани євангелізації та проповіді мав Павло — вони б не принесли плоду, адже це було не те місце, куди його кликав Бог. Так само і з Вітинією.
Часом Бог каже нам «ні». І це не тому, що з нами щось не так, а тому, що Бог бачить краще і запрошує до найкращого. Павло робив кроки, чув «ні» від Бога, був слухняний і йшов далі — шукаючи не своєї, а Божої волі.
Якщо зусилля не приносять бажаних результатів, не варто опускати рук: треба шукати інший шлях або напрямок, згідний із Божою волею.
Опрацювала с. Едіта Марія Улман SSpS
Ця стаття — це спільний плід роздумів над Словом Божим під час щорічної зустрічі сестер-монахинь у початковій формації (перед довічними обітами). Цього року зустріч під назвою «Бути свідком надії» відбулась у вересні у с.Вербовці, Вінницької обл., за участю представниць двох згромаджень — Сестер Служниць Святого Духа (вербістки, SSpS) та Дочок Найчистішого Серця Пресвятої Діви Марії (серцянки, CSM). Кількаденний зʼїзд молодих монахинь має багату програму і вже став доброю традицією. Його організовує Конференція вищих настоятельок жіночих інституцій і Товариств апостольського життя РКЦ в Україні.
фінансово.
Щиро дякуємо!
