Пам’ятаю час, коли я був семінаристом. Під час одного з іспитів я відчув, що мене оцінили несправедливо. Здавалося, що викладач був до мене суворішим, ніж це було потрібно. Я поділився цим з іншим священником, і він відповів: «Справедливість — це лише слово у словнику, бо в цьому світі справедливості немає».
Повертаючись сьогодні думками до цієї ситуації, я усвідомлюю, як глибоко в кожній людині закладене прагнення справедливості. Ми хочемо жити у світі без кривд, страждань невинних чи війни. Ми мріємо про абсолютну справедливість — але водночас бачимо, що на цьому світі це неможливо. Чому? Тому що всі ми грішники. Наслідком первородного гріха є наша схильність до нових гріхів, а їхнім результатом є несправедливість. Справедливий світ міг би існувати лише тоді, коли б кожен із нас був безгрішним і досконалим.
Кожен, роблячи іспит совісті, помічає, що йому також трапляється бути несправедливим до інших. Хто з нас ніколи не кривдив ближнього думкою, словом або вчинком? На світі бракує справедливості також і через автора цього тексту та його читача…
Єдиною повністю справедливою людиною був Ісус Христос. Він не скоїв жодного гріха. Більше того, Він зробив набагато більше, ніж мав зробити: віддав своє життя на хресті за кожного з нас. Він приніс жертву власної крові, щоби сплатити за наші несправедливості.
Христос, як єдиний справедливий, буде судити нас за наші вчинки. Початок Адвенту нагадує нам, що Він прийде у славі на Страшний суд, щоб судити живих і мертвих. У день нашого воскресіння запанує абсолютна справедливість. Ті, хто отримає нагороду за свої добрі справи, більше не відчуватимуть страждань, кривд і наслідків гріха.
Поки що ми живемо у світі несправедливості — але з надією, що колись усе зміниться. Час, який нам даровано, — це можливість найкращим чином використати своє життя. Те, як ми проживемо цей час, визначить, чи скористаємося ми даром спасіння, який нам приніс Христос.
Усвідомлення труднощів, які приносить щоденне життя, має спонукати нас до роздумів про те, що всі несправедливості, яких ми зазнаємо, — тимчасові. Кожен, хто прагне спасіння, має зробити все можливе, щоби стати справедливішим.
Однією з трохи забутих сьогодні практик Церкви є роздуми про Божий суд. Ідеться не про те, щоб викликати страх, а про те, щоб усвідомити, що на нас чекає зустріч із Богом, який є Любов і Справедливість. Такі роздуми можуть стати відправною точкою для змін у нашому щоденному житті.
фінансово.
Щиро дякуємо!
