«Нині в Сирії хаос. Тому мешканці невпевнені й налякані» — каже о.Ян Желязний із «Допомоги Церкві в потребі».
Після зникнення Башара Асада за владу борються чотири різні сили, зокрема й ті, що були пов’язані з джихадистами.
«Знаємо, як виглядала Сирія під пануванням ‘Ісламської держави’… Я читав звіти людини, пов’язаної з демократичним рухом. Хоч і сам чоловік, і його сім’я радіють падінню режиму Асада, — вона бояться, чи ця зміна, бува, не означає ще гіршої загрози».
«Прекрасна спільнота прекрасних людей»
Про сирійську християнську спільноту о.Ян каже: «Прекрасна спільнота прекрасних людей». Християни зосереджені переважно на заході Сирії, в районі Дамаска, Хомса, біля Середземного моря. Натомість на сході та поблизу з іракським кордоном їх фактично нема.
До 2011 року ця спільнота налічувала більше мільйона осіб, доростаючи до кільканадцяти відсотків населення. Зараз про їхню кількість вкрай складно щось сказати. Понад мільйон сирійських біженців перебралися до Лівану. Дуже багато сирійських християн подалися в Європу.
«В Сирії християни живуть близько одні біля одних, є неймовірна близькість між представниками різних конфесій. У самому Дамаску, на невеликій території, можна було побачити служіння поруч одні одних 9 християнських літургій різного типу», — каже о.професор Желязни. «Це віруючі прекрасної багатовікової традиції. Одна з найстарших парафій, які я знаю, в місті Ізра, де храм побудований у VI столітті. Із тих часів походить також санктуарій Седная, де вшановують одну з найстарших християнських ікон і куди звершував паломництво імператор Юстиніан Великий. Християни там були завжди і вона завжди є свідками Христа».
Ситуація християн у Сирії різниться залежно від регіону. На півдні країни вони не проявляли себе в публічному просторі; натомість в Алеппо «можна було, наприклад, знайти католицький храм, дивлячись, куди прямують дівчата, вдягнене у блакитне, які йшли на травневий молебень», — каже о.Ян.
Етапи випробувань
Християни Сирії зазнали за останній час трьох великих трагедій. Першою була війна з так званою Ісламською державою, що принесла численні нищення. Однак після тієї війни багато вже вдалось відбудувати. Другою катастрофою був землетрус у лютому 2023 року, який знищив чимало відбудованого. Потім — нова війна.
«В червні-липні ми отримували добрі новини: ситуація в Алеппо стабілізується, люди навіть планують розпочати нормальний шкільний рік… Тому для нас усіх таким шоком була інформація про блискавичний марш одного з командирів і факт, що Асад так швидко втік», — каже о.Желязни.
На сьогодні, як переказують священникові, ситуація в Алеппо знову стабілізується. Вранці вулиці повні людей, але увечері воно перетворюється на «місто привидів». Нікого немає Не видно і збройних відділів, принаймні, у християнських дільницях. Місто відкрите, люди можуть повертатися. Телефонний зв’язок можливий завдяки турецьким операторам. Їжа надходить із півночі, ціни стрімко зростають, сильно скаче курс долара. До падіння режиму Асада він становив 15 тисяч, потім підскочив до 40, далі знищився до 25-25 тисяч. Командири повстанців розпорядилися передати місто громадянським комітетам. Офіційна заява Церков — зберігати спокій і молитися.
Провідники повстання зустрілися з єпископами Алеппо в перші ж дні захоплення влади і запевнили, що вшанують усі релігійні визнання і всіх християн.
Чи справді?
Отець прелат Паскаль Голльніш, директор L’Œuvre d’Orient і Генеральний вікарій для католиків східних обрядів у Франції, також вважає, що християнам потрібно зберігати розсудливість. В інтерв’ю для „La Croix” він звернув увагу, що до влади прийшли сили ісламістів і ніхто не знає їхніх планів на майбутнє.
Щодо падіння режиму Асада, вказує священник, християни Сирії тримаються різних думок. Одні завдяки цьому вийшли з в’язниць і поділяють радість визволення країни; інші ж були близькі тій владі. «Цей час для християн непевний, але єпископи залишаються, і закликають до спокою», — сказав прелат Голльніш.
Водночас він зауважує, що «немає щасливих християн у країні, яка розвалюється». На його думку, в цій кризі християни почуваються «подвійно забутими». З одного боку — тому, що належать до народу, покинутого напризволяще; з другого — що в цьому народі вони є меншиною.
«Ми ще не знаємо, якими є наміри нових очільників Сирії. З досвіду відомо, що джихадисти ніде не славилися пошануванням інших релігій», — зазначає прелат.
Щодо численних криз на Близькому Сході — в Сирії, Лівані, секторі Гази — він каже: їхнім спільним елементом є те, що вони тривають здавна і про них легко вдається забути політикам, дипломатам, західним медіа. «Оминаючи їх, ми вважаємо, ніби їх уже нема, тоді як вони залишаються нерозв’язаними», — підкреслює священник, який від 2015 року є Верховним єпископом (хорієпископ — почесна посада) Католицької Церкви Сирії.
Отець Голльніш нагадує, що економічна угода між Ізраїлем та ОАЕ була укладена без розв’язання палестинськго питання, а Хезболла не була роззброєна, попри резолюцію Ради безпеки ООН. «Ми здатні перемістити цілі популяції в категорію забутих народів, а потім дивуємося, що опиняємось віч-на-віч із кризами. Але ті народи не забули про своє призначення, про свої справи», — пояснює прелат.
У Лівані християнські школи і парафії відчинили двері для сімей, часто шиїтських, які втікали від обстрілів зі сторони Ізраїлю. «В ліванському суспільстві християни спілкуються зарівно з суннітами, шиїтами і друзами. Їхня місія — уособлювати самим своїм існуванням принцип співіснування і поваги до інших релігій. Зрештою, хто, як не християни, мав би культивувати і поширювати культуру прощення, поваги до кожної людської особи?» — риторично запитує священник.
«Коли я бачу, як християнські школи на півдні Лівану мобілізувалися, щоби прийняти шиїтські сім’ї, як надали їм допомогу, розраду, повагу, — думаю, що можу сказати: вони будують щось набагато важливіше для майбутнього, ніж стратегії Трампа чи якогось іншого геополітика», — каже о.прелат Паскаль Голльніш.
фінансово.
Щиро дякуємо!
