У посланні до учасників пленарної зустрічі Папської академії «За життя», зредагованому в лікарні, Святіший Отець вказує на виклики сьогодення, коли накладаються одна на одну різні кризи.
Франциск підкреслює, що нас не врятує технократія, і закликає не змарнувати можливості, які приносить кожна криза, — бо вона вимагає відкритості на зміни, пише Vatican News.
З огляду на «спільнотний вимір надії», маючи перед собою складну кризу планетарного масштабу, ми заохочені цінувати засоби, що мають глобальне охоплення. Про це пише Папа Франциск у своєму посланні до учасників пленарної асамблеї Папської академії «За життя», яка відбувається у Ватикані від 3 до 5 березня 2025 року. Її тема: «Кінець світу? Кризи, відповідальність і надії».
Багатовимірна криза
У листі, датованому 26‑м лютого й приготованому в лікарні, Святіший Отець зазначає, що йому завжди приємно промовляти до людей науки, а також до тих, хто у Церкві плекає діалог із науковим світом. «Разом ви можете служити справі життя та спільного блага», — написав Папа. Він пропонує кілька думок щодо праці цьогорічної асамблеї, яка зосереджена на «полікризі», тобто багатовимірній кризі нашого часу, коли накладаються одна на одну війни, кліматичні зміни, енергетичні проблеми, епідемії, явище міграції та технологічні інновації.
«Переплетення цих важливих питань, які одночасно зачіпають різні виміри життя, спонукає нас ставити запитання про долю світу і про наше її розуміння», — пише Папа, пропонуючи деякі кроки.
Фундаментальний вимір слухання
Перший крок, як зазначив Наступник св.Петра, вимагає звернути увагу на те, «яким є наше представлення світу й космосу». Йдеться про те, щоб подолати «наш глибокий спротив змінам», щоб не змарнувати шанси, які нам дають кризи — як це, за його словами, сталося з нещодавньою пандемією.
Другий крок — «щоб не залишатися нерухомими, пришвартованими до наших гарантій, звичок і побоювань», — полягає в тому, щоб «уважно дослуховуватися до внеску наукових знань». Папа підкреслює, що «тема слухання є вирішальною», і нагадує, що це також ключове слово всього синодального процесу, що перебуває на стадії втілення в життя. «У наших зустрічах із людьми та їхніми історіями, а також у слуханні наукових знань, ми усвідомлюємо, як сильно наші параметри щодо антропології та культур потребують глибокого перегляду», — сказано в посланні, яке підкреслює, що слухання наук постійно пропонує нам нові знання.
Небезпечна дерегуляція
У цьому контексті Святіший Отець звертає увагу на те, що сьогодні різні галузі науки говорять про еволюцію живих істот, пропонуючи «набагато динамічніше бачення природи, ніж те, як про неї думали за часів Ньютона». Це вимагає переосмислити «наш спосіб розуміння “постійного творення”, знаючи, що не технократія нас врятує»; а тому «потурання утилітарному й неоліберальному планетарному дерегулюванню означає нав’язувати право найсильнішого як єдиного правила; а це закон, який дегуманізує».
Надія — це не покірливе очікування
Папа наводить приклад спроби о.Теяра де Шардена SJ входити в діалог із науками через трансдисциплінарність. Він поставив у центрі категорію взаємозалежності між усіма речами, ставлячи homo sapiens у тісний зв’язок зі всією системою живих істот. Такі способи інтерпретації світу і його розвитку, з нечуваними досі способами взаємин, які цьому відповідають, можуть, на думку Святішого Отця, надати нам «знаки надії, яких ми як паломники шукаємо протягом цього ювілейного року».
«Надія — це основоположне наставлення, яке підтримує нас у подорожі. Вона полягає не в тому, щоб покірливо чекати, а в тому, щоби з запалом прямувати до справжнього життя, яке веде далеко за межі вузького індивідуального периметру». Папа Франциск нагадує повчання свого попередника Бенедикта XVI про те, що надія пов’язана з перебуванням «в екзистенційній єдності з “народом” і може сповнитися для кожного окремо лише всередині цього “ми”». З цього випливає ствердження про те, що «саме через цей спільнотний вимір надії, перед лицем складної планетарної кризи ми відчуваємо спонуку цінувати ті засоби, які мають глобальний вплив».
фінансово.
Щиро дякуємо!
