Традиційний для березневого Кам’янця-Подільського День захисту життя у своєї програмі містить різні молебні — Розарій, адорацію, Коронку до Божого Милосердя, молодіжне чування, — а також особливу Хресну Дорогу, зі свідченнями.
Розпочинаючи цей молебень, єпископ Леон Дубравський, ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії, зазначив: причиною війни є гріх. Хресна дорога — це дорога Христа Спасителя, і йти треба дорогою Христа, навіть якщо ця дорога — хресна. Молитися треба за політиків, бо вони йдуть не-Божою дорогою, коли не стараються згасити війни. Вони будують якесь своє царство на землі, але на землі Божого Царства не збудуєш.
Щоб мати мир, треба молитися за політиків. І за ворогів, бо поки вони не навернуться і не розкаються — справжній мир не настане. Євангеліє цього дня, суботи І тижня Великого Посту, говорило саме про Христову вимогу — бути святішими за фарисеїв, любити ворогів, молитися за тих, хто нас переслідує. Це завдання ніколи не буває легким, але і в нашій нинішній ситуації молитва за політиків, агресорів, мучителів і гонителів — є можливою. А молитися за них необхідно, бо, як сказав єпископ Дубравський, злість на ворога, ненависть, осудження — не навернуть агресора. Бо навертає тільки молитва.
Чималенька катедра Петра і Павла була повнісінька. Єпископ Леон навіть зазначив з усмішкою, що «вас тут сьогодні більше, ніж у неділю». Прийшли вірні кам’янецьких парафій; приїхали представники й цілі делегації — з Писарівки (25 осіб), Віньківців (17), Хмельницького (6), Деражні (5), по двоє з Чемерівців та Мацьківців, одна особа з Шаровечки.
Коли молитва перестає бути словами
Хресна Дорога зі свідченнями — яка розпочалася в суботу по обіді й після Коронки до Божого Милосердя — тривала аж до вечірньої Святої Меси. Пережити — прожити — такий молебень це великий духовний досвід. Передусім тому, що це молитва, в якій можна тривати, не поспішаючи, щоби вкластись у відведені пів години; потім — тому, що музичний супровід групи з Писарівки був напрочуд гарним, медитативним; далі — завдяки спонтанній простоті єпископа Леона, який коментував почуті свідчення, і загалом це не була «молитва з книжечки». Молитва перестала бути просто словами, які вірні вимовляють у храмі. Навіть якщо вимовляють побожно і розчулено. Звісно, всі молитви потрібні, коли щирі; але є такі «якісні стрибки», коли молитва проявляє себе як частина існування. Завдяки свідченням.
На кожному стоянні лунали роздуми, які підготувала писарівська парафіянка п,Аліна, спів, а також розповідь про конкретну ситуацію врятування життя за виразною Божою дією. Свідчили про це: мати 7 дітей; доброволець, який приймав біженців із Маріуполя, що здолали кілька російських блокпостів; військовий після 29 операцій, який чудом вижив; мати священника, яка свого часу дивом уникла примусового аборту; черниця, яка була місіонеркою в Руанді, коли там спалахнула різанина між тутсі й гуту; волонтерка, яка допомагає військовим із 2014 року і нещодавно разом із молитовною групою ХСП «вивела» молитвою роту своїх підопічних із подвійного оточення; учасниці руху «Матері в молитві», Домашньої Церкви, Легіону Марії…
Свідчення, від яких морозом продирає по шкірі — коли усвідомлюєш не тільки те, що «молитва діє і ми справді робимо конкретну справу», а й те, наскільки Бог близький до тих, хто Його благає.
Молебень «із продовженням»
Хресна Дорога перейшла в підготовку до Святої Меси. Яку єпископ Леон, із характерною для нього «домашньою» безпосередністю, відклав на 15 хвилин, щоб усі згромаджені — повний храм — могли мати хвилинку перерви. А потім, так само «по‑сімейному», звернувся до вірних на початку Євхаристійного богослужіння:
— Кожне життя є дорогоцінне, бо його дає Бог, а не люди. Бог дає життя, і його треба цінувати від лона матері. Сьогодні ми проходили цю Хресну Дорогу, чули ці свідчення; хочемо просити і благати Бога за нас тут, всіх присутніх, і дякувати Йому. Тож нехай Бог за заступництвом блаженного Гвідона вислухає наші прохання: щоб якнайшвидше закінчилася ця війна, і люди щоб усвідомили, що життя треба цінувати.
У проповіді Його Екселенція коротко згадав Покровителя дня, зазначивши, що свою велику справу — Товариство Святого Духа було одним із найбільших шпитальних орденів ХІІ століття — блаженний Гвідон розвинув не сам, а за співпраці зі Святим Духом. Потребу співпраці ми бачимо навіть на рівні своїх сімей. «Без співпраці нічого до ладу не зробиш, — відзначив єпископ Леон, — а для віруючих є очевидною потреба співпраці також і з Богом».
Завершуючи Месу, єпископ подякував отцям і братам Товариства Святого Духа, а також сестрам-канонічкам Святого Духа, які приїхали на цей День святості життя: частина прибула з Польщі, частина — з Писарівки, де вони служать у Домі самотньої матері. За ці роки, коли в дієцезії проводиться День святості життя, вже не один юнак брав участь спершу як кандидат, потім семінарист, диякон, а зрештою і як священник Товариства, заснованого блаженним Гвідоном.
Під час принесення дарів на вівтар ті, хто вступав до Руху «Євангеліє життя», склали на руки єпископа свої заповнені декларації.
Після вечері, яку приготували кам’янецькі парафіяни для гостей, та конференції, яку виголосив о.Тарас Сікорчук, розпочалося чування. Відкрила його молодь парафії Петра і Павла; о 21:00 молитовну естафету перейняли Лицарі Колумба; молитва тривала до ранку. А вранці, в неділю 16 березня, невтомний єпископ Леон, разом із Пресвятим Обличчям Христа, поїхав до Писарівки, де вшанування і молитви продовжилися.
фінансово.
Щиро дякуємо!
