Новий звіт Міжнародного товариства громадянських свобод та верховенства права (Intersociety) свідчить, що насильство з боку джихадистів змінило католицький ландшафт Нігерії, перетворивши численні парафії на руїни.
Як повідомляє Catholic World Report, з 2009 року зростання католицької громади сповільнилося на 30%, і це пов’язано з початком кривавої кампанії повстанців-джихадистів «Боко Харам», що прагне силоміць встановити свій халіфат.
Приголомшливі цифри
Понад 16 дієцезій повністю викоренені або ж перебувають під загрозою знищення. Близько 19 000 храмів та 4000 християнських шкіл зазнали нападів, руйнувань або ж були примусово закриті. Приблизно 40 млн християн були примусово переміщені, зазнали залякувань або назавжди покинули свої домівки і спільноти зі страху бути жорстоко вбитими за свою віру.
«Десятки тисяч беззахисних християн були вбиті, викрадені, зникли безвісти або жорстоко закатовані у полоні, — зазначає звіт. — Приблизно 20 000 квадратних миль та сотні тисяч гектарів земель, що належать корінним християнам, а також приблизно 1000 християнських громад були викоренені, відібрані у споконвічних власників, окуповані і перейменовані на ісламський лад».
Емека Умеагбаласі, виконавчий директор Intersociety, навів у приклад дієцезію Сокото, ординарій якої, монсеньйор Метью Хассан Куках, свого часу сказав, що став «єпископом без парафіян», бо люди були змушені тікати.
«Більшість парафіян його дієцезії або надто бояться ходити у церкву, або були змушені тікати. Тепер він очолює порожню дієцезію», — сказав Умеагбаласі.
Подібна ситуація спостерігається і в дієцезії Макурді: 14 парафій було закрито, що означає, що вірні більше не ходять до храмів.
За словами Умеагбаласі, хоча переслідування християн планувалося десятиліттями, ситуація значно загострилася після приходу до влади у 2015 році президента Мухаммаду Бухарі
«До 2015 року християни та представники інших немусульманських релігій вільно користувалися своїм правом на свободу віросповідання. Відкрите проповідування Євангелія, євангелізація і публічні хресні ходи були звичайним явищем. Але сьогодні це основне право суворо обмежене і пригноблене», — каже дослідник.
За його словами, у місцевостях, де колись процвітали християнські громади, відбулися значні трансформації: багато церковних будівель покинуті, знесені або замінені на мечеті, фінансовані урядом. Багатьох християн, які відмовилися тікати, або насильно навернули в іслам, або «переконали», пропонуючи їм такі предмети вжитку, як швейні машинки, генератори чи навіть одяг.
«Якщо ви поїдете туди сьогодні, ви більше не побачите храмів, які колись там стояли», — каже Умеагбаласі.
Він пояснив, що цілеспрямовані вбивства християн, руйнування церков, примусове переміщення християнських громад і одночасне поширення ісламу разом чинять значну перешкоду розвитку християнства у країні — згідно з оцінками, темп його зростання скоротився на 30%. За такого темпу християнство у Нігерії опинилося на межі виживання. Дослідник прогнозує: якщо нічого не робити, протягом наступних десяти років іслам у Нігерії перетвориться на релігію більшості. Він також звинувачує у примусовій ісламізації християн як федеральний уряд, так і уряди окремих штатів.
«Коли люди надзвичайно уразливі та незахищені, вони починають шукати шляхів виживання, — каже він. — Дехто сприймає навернення в іслам як гарантію безпеки, можливість продовжувати свій бізнес, або запоруку фінансової стабільності. Тому багато людей зрештою навертаються в іслам. До того ж, уряди різних штатів у північному регіоні теж відігравали роль у примусових наверненнях через різні програми».
Звіт закликає Папу Лева XIV діяти
Звіт закликає нового лідера Католицької Церкви вжити заходів проти постійних нападів на християн у Нігерії. Один зі способів — це підтримувати безстрашних лідерів Церкви, які продемонстрували готовність поставити на карту власне життя заради захисту християнства.
Один із них — єпископ дієцезії Манкурді, монсеньйор Вілфред Чікпа Анагбе, який став провідним голосом на захист християн Нігерії. Нещодавно прелат свідчив у Конгресі США та парламенті Великої Британії про переслідування християн у країні, розповідаючи про «організовані, систематичні та жорстокі чистки християн войовничими терористами фулані, які вбивають незліченну кількість невинних чоловіків, жінок та дітей і виганяють мільйони людей з їхніх власних домівок».
«У більшості громад переміщені особи — це, зокрема, діти шкільного віку. Вони змушені кидати школу, що водночас із втратою їхніми батьками засобів до існування піддає їх дедалі більшій загрозі торгівлі людьми, дитячої праці і вилучення органів, — розповів він. — Щодня зростає кількість вдів та сиріт, створюючи нове покоління травмованих і неосвічених нігерійців, які матимуть мало варіантів щодо свого майбутнього».
Через ці свідчення самому єпископу тепер погрожують вбивством, тож Intersociety зараз закликає Папу Лева XIV ввести нігерійського єпископа у сан кардинала.
«Одне з головних завдань, що стоять перед новим Папою Левом XIV, — це ввірити керівництво Католицькою Церквою у Нігерії в руки хоробрих, відважних та непідкупних католицьких єпископів і священників», — сказано у звіті.
Наразі в Нігерії є чотири кардинали, але троє з них, за винятком 62-річного Пітера Ебере Окпалеке, — емерити.
«Оскільки кардинальський сан передбачає хоробрість, безстрашність, самовідданість і абсолютну вірність справі Божій, включно з невпинним захистом християнської віри, Intersociety закликає Папу Лева XIV і його шановну Колегію кардиналів оцінити особу та характер Його преосвященства, єпископа Вілфреда Чікпа Анагбе з католицької дієцезії Макурді, штат Бенуе», — сказано у звіті.
Заклики знову внести Нігерію у перелік країн, що викликають особливе занепокоєння
Оскільки нігерійські християни надалі стикаються з екзистенційною загрозою з боку різних терористичних організацій, включно з повстанським угрупуванням «Боко Харам», «Ісламською Державою Західної Африки», ISWAP, а також пастухами-джихадистами фулані, не кажучи вже про політику ісламізації з боку уряду, зараз лунають дедалі частіші заклики до США знову визнати Нігерію країною, яка викликає особливе занепокоєння, «за участь у систематичних, постійних та кричущих порушеннях релігійної свободи».
Перша адміністрація Трампа визнала Нігерію країною, яка викликає особливе занепокоєння, у грудні 2020 року, але за часів Байдена Державний секретар Ентоні Блінкен з незрозумілих причин виключив Нігерію зі списку, що викликало критику з боку захисників релігійної свободи, які вважють, що Нігерія має залишатися у списку.
Хоча Конституція Нігерії формально визнає свободу віросповідання, запровадження законів шаріату 12-ма північними штатами повністю зводить це нанівець.
Питання самооборони
Служби безпеки Нігерії через бездіяльність неодноразово звинувачували у співучасті у вбивстві християн. Оскільки насильство триває, зростає заклик до християн вживати заходів для самозахисту.
«Самозахист — це природна справедливість. Важливо, як ви захищаєтеся. Не можна просто сидіти, коли хтось приходить убивати вашу родину, а ви кажете, що вас не захищають. Ви повинні повстати і захистити себе та свої громади від цих кровожерливих злочинців», — сказав архієпископ Абуджі, монсеньйор Ігнатій Кайгама.
Тоні Нваезейгве, доктор філософії і президент Міжнародної коаліції проти геноциду християн у Нігерії погоджується, зазначаючи, що навіть учні Христа були озброєні, судячи з того, що зробив Петро під час арешту Христа.
«Тож питання про те, чи повинні християни захищатися від нападів мусульман, не має виникати. Зрештою, християнство прийшло до Африки через меч європейського колоніалізму. Тому моя позиція полягає в тому, що нігерійські християни повинні повстати та захистити себе», — каже він.
Умеагбаласі навів різні правові тексти, кожен із яких містить положення про самооборону, обґрунтовуючи, чому християни повинні повстати та захистити себе. Оскільки різні служби безпеки не здатні захистити християн, єдиний варіант — це здійснювати своє право на самооборону.
«Самозахист не обмежується носінням зброї. Самозахист також включає розвідку, здоровий глузд, використання традиційних африканських або християнських захисних методів. Якщо ці люди вірні християни, вони мають здатність звертатися до Бога, і Бог відповість їм», — підсумував він.