Під час першої своєї загальної аудієнції Папа Лев XIV повернувся до циклу повчань «Ісус Христос — наша надія», який у контексті Святого року‑2025 започаткував його попередник Франциск. Цього разу в центрі уваги була притча про сіяча, «вступ до всіх притч».
Після понад чотиримісячної перерви на площу св.Петра у Ватикані повернулися загальні аудієнції зі Святішим Отцем. В середу 21 травня 2025 р. Папа Лев XIV провів свою першу загальну аудієнцію. Востаннє така зустріч на площі відбулася ще 4 грудня минулого року з Папою Франциском. Свою ж останню загальну аудієнцію він провів 12 лютого в залі Павла VI, пише Vatican News.
На початку, згідно зі звичаєм, Святіший Отець об’їхав панорамним автомобілем площу, вітаючись із паломниками, яких зібралося близько 40 тисяч, і благословляючи дітей. У катехизі він повернувся до циклу роздумів «Ісус Христос — наша надія», який його попередник розпочав з нагоди Ювілею. Чергова частина цього циклу присвячена Ісусовим притчам.
«Сьогодні далі роздумуємо над притчами Ісуса, які допомагають нам наново віднайти надію, бо показують, як Бог діє в історії». Лев XIV запросив зупинитися на притчі про сіяча — «своєрідному вступі до всіх притч». Вона дає пізнати «спосіб комунікації Ісуса, який може багато навчити нас щодо звіщення Євангелія сьогодні».
Моє місце в історії
Кожна притча розповідає історію, почерпнуту зі щоденного життя, але має на меті сказати щось більше, відсилаючи до глибшого значення. Притча пробуджує в нас запитання, спонукуючи замислитися про те, «яким є моє місце в цій історії».
«Притча про сіяча говорить про динаміку Божого слова і наслідки, які воно викликає. Справді, кожне слово Євангелія подібне до зерна, яке засівається в ґрунт нашого життя. Ісус багато разів використовує образ насіння, з різними значеннями», — сказав Папа. У 13‑му розділі Євангелія від Матея притча про сіяча відкриває цілу серію притч, і деякі з них говорять про те, що відбувається на полі: як от притча про пшеницю і кукіль, про гірчичне зерно чи про землероба, який знайшов скарб у полі. «Чим, отже, є ця земля? Нею є наше серце — але також світ, спільнота, Церква. Боже слово насправді робить плідним і кидає виклик кожній дійсності», — сказав Наступник св.Петра.
Любов, яка не робить розрахунків
Ісус виходить із дому й навколо Нього збирається великий натовп — бо «Його слово приваблює та пробуджує цікавість». Люди, що зібралися, перебувають у різних ситуаціях: слово Ісуса призначене для всіх, та «в кожному діє в інший спосіб», — що й допомагає нам збагнути зміст притчі.
«Доволі оригінальний сіяч виходить сіяти, не переймаючись тим, куди впаде зерно. Він кидає насіння також і там, де воно навряд чи принесе плід: на дорогу, між каміння, серед терня». Папа зауважив, що така поведінка викликає запитання — адже ми «звикли обраховувати речі, що іноді буває необхідним; але це не стосується любові».
«Те, як цей “марнотратний” сіяч сіє насіння, є образом того, як Бог нас любить. Справді, доля зерна залежить і від того, як його приймає ґрунт, і від ситуації, в якій воно опинилося; але ця притча Ісуса насамперед говорить нам про те, що Бог сіє насіння свого слова на всілякому ґрунті, тобто в будь-якій нашій ситуації: іноді ми більш поверхові й розсіяні, іноді дозволяємо захопитися ентузіазмом, іноді обтяжені життєвими турботами, — але бувають і такі моменти, коли ми готові й відкриті», — сказав Святіший Отець. Бог довіряє нам і сподівається, що раніше чи пізніше насіння проросте. Він «не чекає, доки ми станемо кращим ґрунтом», а завжди «великодушно дарує нам своє слово». І, можливо, саме ця Його довіра може пробудити в нас «прагнення бути кращим ґрунтом».
«Розповідаючи про те, як насіння приносить плід, Ісус також говорить про своє життя. Ісус є Словом, Він є Зерном. А насіння, щоби принести плід, повинно померти. Отже, ця притча говорить нам про те, що Бог готовий “розтратити” заради нас, і що Ісус готовий померти, щоб перемінити наше життя», — вказав Папа.
Бог — рушій історії
На завершення Святіший Отець вказав на картину Вінсента ван Гога «Сіяч при заході сонця». Ця картина говорить про зусилля землероба, а особливе враження викликає те, що за спиною сіяча зображене вже зріле зерно. «Мені здається, що це якраз образ надії: так чи інакше, насіння дало плід. Ми не знаємо, як саме, — але це сталося. У центрі сцени, однак, не сіяч, який стоїть збоку; над усією картиною домінує зображення сонця — можливо, щоб нагадати нам, що саме Бог рухає історією, навіть якщо Він іноді здається відсутнім або далеким. Саме сонце зігріває грудки землі й дає зерну дозрівати», — сказав Папа.
Він заохотив замислитися над тим, у якій життєвій ситуації сьогодні нас досягає Боже слово, а також просити про благодать «завжди приймати те зерно, яким є Його слово». «А якщо помітимо, що ми не є плідним ґрунтом, — то не падаймо духом, а просімо Його, щоб Він іще раз обробив нас, щоб ми стали кращою нивою», — підсумував Лев XIV.
фінансово.
Щиро дякуємо!
