В Інституті богословських наук, що в Городку на Хмельниччині, від 16 вересня 2025 року тривав катехитичний симпозіум — такі з’їзди в ІБН відбуваються щорічно.
Цього року темою зустрічі було гасло Ювілейного року-2025 «Надія не засоромить».
На підсумковому зібранні, що відбулося 17 вересня, були вручені свідоцтва канонічної місії — документ, який надає випускникам ІБН підстави бути катехитами у парафіях. Їх вручив новий ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії Едуард Кава.
У своєму подячному слові він звернувся до присутнього попереднього ординарія, єпископа-емерита Леона Дубравського, присутніх мирян, семінаристів.
— Перше, що мені приходить на думку сьогодні, коли можу бути разом з вами, — сказав Його Преосвященство, — це велика вдячність: Господу Богу і вам усім, за те, що місія катехизації тут є такою живою. Я дякую вам за це. Знаю, що в [нашій Церкві] в Україні був період, коли катехизація була недооцінена, «не помічена». Зараз бачу, що є цей запал.
Дякую за підготовлені матеріали — отче Сергію, насамперед Вам і Вашим співпрацівникам; і всім, хто задіяний у таке «звичайне», повсякденне служіння.
Колись мене запитав один священник — уже в ці роки, під час війни, в Одеській дієцезії: «Владико, що ми тепер маємо робити? Ми служимо хворим, пораненим, військовим, їхнім сім’ям; загиблим… А що зараз треба робити, щоби цю місію оживити в нашій Церкві?»
Я на нього подивився і кажу: отче, не знаю, чесно кажучи… А потім на молитві мені прийшло таке натхнення, що наше завдання зараз — виховувати нове покоління. Нове, віруюче покоління.
Ми хочемо, щоб наша Церква була живою; щоби в Україні було нове покоління, яке матиме правильно збудовану ієрархію цінностей. А як це має відбутися? Власне, цим і є катехизація, виховання в сім’ях, переказування живої віри. Тому, думаю, дуже важливе завдання сьогодні Господь дає нам усім: щоби цю віру передавати. І так, як тут зауважили, це не тільки виховання дошкільнят, дітей, приготування до сповіді, до Причастя, — а ще й катехизація дорослих. Сьогодні вона дуже потрібна. Сьогодні, коли батьки чекають на своїх дітей, вони можуть бути задіяні. Коли с.Зита [Врона] презентувала ігри, я подумав: і це теж годиться, такі ігри для дорослих, навіть «майстер-класи» — вони будуть цікавими, вони запалюють прагнення частіше розгортати Святе Писання, частіше ініціювати вдома молитву…
Дорогі катехити, ви — скарб нашої Кам’янець-Подільської дієцезії, але також і цілої України. Правдою є, що так, як тут, у Кам’янець-Подільській дієцезії, поставлено акцент на катехизу, в інших частинах Церкви такого немає. Дуже часто саме звідси виходить той імпульс, запал, щоб катехиза була. І я вам за це дякую. І також буду вас просити, щоб ви у своєму служінні йшли етапами християнської зрілості. Так, як тут ділилися своїм досвідом, — треба завжди дивитися збоку, спостерігати. Катехит знає дітей змалечку, знає, з яких вони родин; знає, що ті родини переживають — який там є біль, які радощі, труднощі. Дуже важливо, щоб це все в катехезі брати до уваги, тобто брати до уваги «весь контекст дитини», яка приходить до нас.
Також дуже важливим є розпізнавання. Необхідно розпізнавати, чи ця дитина вже готова приступити до першої сповіді і Причастя, чи ще має почекати. І робити це треба з дуже великою делікатністю, щоб не вразити, не зіпсувати того, що на сьогодні є важливе; щоби допомогти людині наблизитись до Бога.
І вже останній етап — це діяти. Тільки після цього [переліченого вище] ми можемо починати діяти: навчати, євангелізувати, переказувати віру, заохочувати.
Це важливо, бо сьогодні ми є свідками дуже великих змін. Ми дивились на історію катехитичних матеріалів: бачимо, як дуже різко все міняється. Це навіть не питання року — це питання тижнів! Засоби комунікації, телебачення, медіа — це все сьогодні дуже швидко набирає нових розмірів, навіть нових форм. І діти, які до нас потрапляють, — вони в цьому всьому живуть. Вони в це задіяні, вони це все знають і пізнають. І хочемо ми чи ні, але ми також запрошені брати в цьому участь, щоб ця реальність була проникнута євангелізацією. Щоб насправді, на всіх рівнях — чи дитина заходить на ютуб, чи відкриває якусь сторінку, — в першу чергу вона побачила Добру новину. Щоб ця Добра новина запала їй у серце.
Тому — дякую вам, але також прошу, щоб ви були відкритими на діяння Святого Духа; щоб ви відчували в собі це прагнення — «я є знаряддям у Твоїх руках, Господи», і це своє служіння я хочу виконати якнайкраще. Щоби там, де можу, так, як умію, з тими здібностями, які я маю від Тебе, — якнайкраще проповідувати Твоє Ім’я.
Нехай Боже благословення і цей День катехита, який ми сьогодні відзначаємо в Городку, буде для вас радістю, що ви є в Церкві, що ви потрібні Церкві. Ви сьогодні є тим — може, невидимим — фундаментом, на якому будується [Церква.] Бо ці діти, які сьогодні виховуються, будуть завтра Церквою. Живою Церквою. Тому дуже важливо, щоб ви відчували свою відповідальність — але також розуміли і величезну місію, яку вам Господь сьогодні доручає.
Нехай Господь вас благословить і нехай усіх вас стереже. Від щирого серця дякую вам за ваше служіння.
фінансово.
Щиро дякуємо!
