Не щодня побачиш черницю, яка береться за регулювання дорожнього руху, ще й робить це, широко усміхаючись. Але сестра Емілія Джітару, урсулинка з Лечче (Італія), стала сенсацією соцмереж після того, як вийшла на жваве римське перехрестя і розібралася з затором.
На відео видно, як сестра у чорному габіті та яскравих кросівках впевнено жестикулює, виводячи автомобілі та застряглий автобус із затору поблизу церкви Святого Йоана на Латерані. Поруч не було жодного поліцейського, тому ця енергійна черниця просто зробила те, що потрібно було зробити — на велику втіху учасників і глядачів.
Коли затор було ліквідовано, один із водіїв вигукнув з вікна своєї автівки: «Слава Господу!», пише Aleteia. У місті, сумнозвісному своїм хаотичним дорожним рухом, невеликий акт служіння сестри Емілії Джітару здавався майже чудом.
Цікаво, що сестра Емілія не завжди була монахинею. Перш ніж присвятити життя Ісусу, вона була футболісткою, і навіть грала за жіночу збірну своєї рідної країни — Румунії. Тепер її називають «найнебезпечнішою нападницею у футбольній команді італійських черниць». Ті, хто її знає, кажуть, що вона завжди мала дух змагання і серце, відкрите до інших, і тепер, як монахиня, вона спрямовує цю пристрасть на служіння своїй громаді. Коли відео її імпровізованого дорожнього регулювання стало вірусним, воно підкорило серця всього світу.
Переглянути цей допис в Instagram
Швидкі дії сестри Емілії ліквідували затор за лічені хвилини, доводячи, що габіт і ситуація на дорозі цілком можуть поєднуватися, коли мотивом є любов.
Важливо, що мотивацією сестри Емілії Житару була не слава чи захват інших, а вірність обов’язку.
«Я зробила це, бо моя совість підказувала, що можна зробити щось добре», — сказала вона у коментарі газеті «Таймс».
Побачивши, як водії сигналять, а в автівках чекають діти, вона відчула себе зобов’язаною допомогти.
«Оскільки я черниця, це викликало чималий резонанс», — скромно додала вона, здивована, що простий акт доброти жінки у габіті може мати такий широкий відгук. Але саме це публічне свідчення — черниця у чернечому вбранні, яка радісно служить посеред вулиці — зачепило душі. Її видима віра перетворила звичайний затор на сцену добра. Як пожартував один очевидець, тільки Бог (або в цьому випадку, Божа слугиня у кросівках) міг упоратися з безладом на римських дорогах.
Віра, радість і публічне свідчення
Що справді надихає, так це те, наскільки віра сестри Емілії Джітару помітна у її діях. Вона носить габіт не просто як уніформу, а як знак надії. Ступивши на перехрестя, вона показала, що її християнська любов не обмежується каплицями чи класними кімнатами — вона виливається на вулиці, скрізь, де людям потрібна допомога.
Ті, хто знає сестру Емілію, не дивуються її героїзму. Щодня її можна побачити біля воріт школи урсулинок, де вона служить, з усмішкою і безпечно переводячи дітей через дорогу. Це скромна рутина захисної любові, яку вона виконує роками. Цього разу її вчинок потрапив у заголовки медіа, але для неї самої тут не було нічого надзвичайного. Це був просто обов’язок і співчуття.
«Потрібна громадянська чуйність — ми всі, як громадяни, повинні намагатися вирішувати проблеми без криків і лайки, — пояснила сестра. — Навіть у людини, яка неправильно припаркувалася, могла бути надзвичайна ситуація».
Такі слова свідчать про глибоке милосердя й розсудливість, що випливають з її віри.
Спостерігачі відзначили, як радісно сестра Емілія підійшла до завдання. Свідки порівнювали її керування дорожнім рухом з ентузіазмом тренера та ніжністю доглядальниці. Справді, її спортивне минуле та релігійне сьогодення, немов збіглися: можна сказати, що того дня вона обійшла стороною роздратування і забила гол за чемність.
Публічно реалізуючи своє покликання посеред галасливої вулиці, вона стала взірцем доброї волі. У світі, де релігія часто відходить у приватну сферу, відкрита присутність цієї черниці нагадала всім, що віра може бути яскравою, позитивною силою у суспільному житті. Її мужність бути публічною свідкою у простий та люблячий спосіб євангелізувала без жодного слова.
Черниці не байдикують — коли вони бачать людей у потребі, то кидаються на допомогу, довіряючи Божому провидінню.
фінансово.
Щиро дякуємо!
