У п’ятницю, 8 травня 2026 року — в річницю свого обрання — Лев XIV уранці прибув гелікоптером до Помпеїв.
Це містечко поблизу Неаполя, де є санктуарій Пресвятої Діви Марії Розарієвої. Двічі на рік тут підноситься особлива благальна молитва до Пресвятої Богородиці, і одним з таких днів є якраз 8 травня, пише Vatican News.
Першою зупинкою в межах паломництва стала зупинка у «Святині Милосердної любові». Це була зустріч із людьми в скрутному становищі, які дістають підтримку в різних благодійних осередках санктуарію, та з тими, хто їм допомагає. За словами Святішого Отця, в цих осередках «щодня відчувається могутність Христового воскресіння, яке в любові відроджує серця до доброго життя Євангелія», і на цьому місці «Святиня любові» та «Святиня віри» підтримують одна одну.
Папа заохотив учасників зустрічі «бути людьми молитви», щоб відображати, немов дзеркала, «світло, яке походить від Бога». Так вони підтримуватимуть те полум’я любові, яке запалив Бартоло Лонґо, засновник санктуарію.
«Мої дорогі, це місце благодаті, де Марія Розарієва і святий Бартоло збирають чоловіків і жінок різного віку, походження й соціального статусу, щоби привести їх до єдиного Джерела тієї вселенської любові, яке єдине може дати світові спокій і згоду: щоби привести їх до Бога. Пригорнімося до Нього, ввіряючи через руки Марії все людство, впевнені, що з допомогою Його благодаті ніщо не зможе зупинити нас у творенні добра, а надія на майбутнє миру, тут і повсюди, здійсниться», — закликав Святіший Отець.
Папи віддають шану Помпеям
У Помпеях Лев XIV очолив Святу Месу на площі перед санктуарієм, після чого виголосив благальну молитву до Пресвятої Богородиці. Хворі та люди з інвалідністю, яких він провідав перед богослужінням, слідкували за Месою по трансляції.
Коли 150 років тому св.Бартоло Лонґо разом із дружиною, графинею Де Фуско закладав наріжний камінь санктуарію на місці, де в І столітті нашої ери Везувій поховав під попелом знаки великої цивілізації, — він заклав основи цілого Марійного міста. Так він виразив усвідомлення Божого задуму, що його св.Йоан Павло ІІ на цьому місці поновив 7 жовтня 2003 року як завдання для третього тисячоліття: «Сьогодні, як і за часів давніх Помпеїв, необхідно звіщати Христа суспільству, яке віддаляється від християнських цінностей і навіть втрачає пам’ять про них». Про це нагадав Папа Лев XIV у проповіді.
«Рівно рік тому, коли мені було довірено служіння Наступника св.Петра, був саме день благальної молитви до Діви Розарію з Помпеїв. Тому я повинен був приїхати сюди, щоб віддати моє служіння під заступництво Пресвятої Діви», — сказав Святіший Отець, зауваживши, що серед заслуг його попередника Лева XIII, від якого він узяв імʼя, є також розвиток вчення про молитву Розарію.
Повна благодаті
Переходячи в цьому контексті до роздумів над прочитаним Божим словом, Папа сказав: розповідь про Благовіщення вказує на момент, коли Слово стало тілом. Привітання, з яким архангел Гавриїл звертається до Діви Марії, а через Неї — до всіх нас, є запрошенням до радості, бо він каже, що «на руїни нашої людської природи, зраненої гріхом і тому завжди схильної до зловживань, гноблення та воєн, зійшов Божий дотик, дотик милосердя, який в Ісусі приймає людське обличчя».
«Таким чином Марія стає Матір’ю милосердя. Як учениця Слова і знаряддя Його втілення, Вона справді стає “повною благодаті”. Усе в Ній є благодаттю! Жертвуючи Слову своє тіло, Вона стає також (як вчить Другий Ватиканський Собор, спираючись на св.Августина) “матір’ю членів (Христа) … бо Вона з любов’ю співпрацювала у народженні вірних Церкви, які тієї Голови є членами”. У Маріїному “Ось я” народжується не тільки Ісус, але й Церква, і Марія стає одночасно Матір’ю Божою — Theotòkos — і Матір’ю Церкви», — сказав Лев XIV.
Євхаристія — живий Розарій
Ця таємниця, цей момент історії позначений великою ніжністю й силою, що «приваблюють серце та підносять його до тієї висоти споглядання, з якої зроджується молитва Розарію». Постійне повторення «Радуйся, Маріє» є відлунням ангельського привітання, «яке проходить крізь століття і скеровує погляд віруючого до Ісуса».
Повторення цих слів є також «актом любові», який веде нас до Христа «через зернятка вервиці», веде до Євхаристії, яку св.Бартоло називав «живим Розарієм» — адже в ній підсумовуються всі таємниці життя Христа, зосереджені у спомині Його жертви та в реальній присутності.
«Покоління віруючих формувалися і зберігалися завдяки цій молитві — простій і народній, але водночас здатній досягати містичних висот і бути скарбницею сутнісного в християнському богослов’ї. Адже що може бути сутніснішим за таємниці Христа, за Його святе Ім’я, вимовлене з ніжністю Діви-Матері? Саме в цьому Імені, і ні в якому іншому, ми можемо знайти спасіння», — підкреслив Папа. Повторюючи це імʼя в кожному «Аве», ми певним чином переживаємо досвід назаретського дому чи світлиці Тайної Вечері. Так Розарій виявляється «коротким викладом Євангелія», в якому ми щоденно роздумуємо над таємницями Христового життя.
Якщо Розарій «молитися» — а радше «урочисто служити», целебрувати — в такий спосіб, то ця молитва «природним чином стає джерелом любові» до Бога і до ближнього. «Тому святий Бартоло Лонґо був апостолом Розарію і водночас апостолом любові. У цьому Місті Марії він приймав сиріт і дітей ув’язнених, демонструючи відроджувальну силу любові. Тут і сьогодні найменших та найслабших приймають і опікуються ними в інституціях Санктуарію. Розарій спрямовує погляд на потреби світу, як зазначено в Апостольському листі Rosarium Virginis Mariae, пропонуючи, зокрема, два наміри, які залишаються надзвичайно актуальними: сім’я — що страждає від ослаблення подружніх уз, — та мир, який перебуває під загрозою через міжнародні напруження й економіку, що віддає перевагу торгівлі зброєю над повагою до людського життя», — сказав Лев XIV.
Мир народжується в серці
Наступник св.Петра нагадав, що коли св.Йоан Павло ІІ проголошував Рік Розарію (наступного року сповниться вже чверть століття від цієї події), він в особливий спосіб присвятив його Помпейській Богородиці.
«Відтоді ситуація не покращилась. Війни, що досі точаться в багатьох регіонах світу, вимагають нових зусиль не лише економічного і політичного, а й духовного та релігійного характеру».
«Мир народжується в серці», — сказав Святіший Отець, наголошуючи, що ми не повинні опускати руки перед картинами смерті, які нам щодня пропонують новини.
«З цього санктуарію, фасад якого св.Бартоло Лонґо замислив як пам’ятник миру, ми сьогодні з вірою підносимо нашу благальну молитву. Ісус сказав нам, що все можна здобути молитвою, звершеною з вірою. А св.Бартоло Лонґо, маючи на увазі віру Марії, називає її “всемогутньою завдяки благодаті”. За Її заступництвом нехай же від Бога миру зійде рясне милосердя, яке торкнеться сердець, вгамує образу і братовбивчу ненависть, осяє тих, хто має особливу відповідальність урядування», — сказав Лев XIV.
фінансово.
Щиро дякуємо!
