У наш час парафіяльні містерії вже давно не дивинка.
Не опубліковані раніше тексти Кароля Войтили з сьогоднішнього понеділка польські книгарні пропонують своїм відвідувачам. У збірнику «Таємниця Бога» видавництво WAM випустило запис чотирьох молебнів-містерій, що булі підготовлені молодим священиком у краківській парафії св. Флоріана.
Понад 60 років ці тексти лежали в шухляді Яцека Федоровіча, який разом із Каролем Войтилою належав до т. зв. Середовища, грона молодих людей. 1951 року о. Войтила, тоді — молодий вікарій парафії св. Флоріана, заохотив студентів, головно з Краківської Політехніки, та студенток, які мешкали в домі сестер-назаретанок, підготувати паралітургійні містерії. Молебні базувалися на текстах Святого Письма і перепліталися коментарями священика.
Перша з містерій, «Світло народів», відбулася в день Стрітення (Матері Божої Громничної) 2 лютого 1951 року. Наступна, «Хрест Христа» («Страсті за Матеєм»), — у Великий Піст. Два молебні-містерії («Христос Цар» і «Непорочна») були реалізовані вже після того, як о. Войтила покинув парафію св. Флоріана, але під його керівництвом.
За кілька років по смерті Яцека Федоровіча машинописні сторінки з текстами містерій переказав краківському видавництву його син, Шимон Федоровіч. «Для мого тата о. Войтила був важливою особою, і тому він зберігав усі пов’язані з ним пам’ятки. Але він умів зберігати таємниці. По смерті тата я подумав, що варто, аби ці тексти побачили світ», — сказав о. Федоровіч.
Видавництво WAM вирішило оприлюднити ці тексти, бо, як сказав головний редактор видавництва, єзуїт о. Яцек Сєпсяк, це документ, пам’ять про молодого священика Кароля Войтилу, а водночас — передсмак того, чим Войтила «годував» вірних уже як папа. «Це цінне джерело для досліджень. Текст священика-коментатора досить обширний і цікавий. У цих молебнях є багато елементів театру. Кароль Войтила мав театральний досвід і був здатний ставити такі речі, як містерії», — каже о. Сєпсяк.
На думку Краківського митрополита кардинала Станіслава Дзівіша, який написав вступ до збірки «Таємниця Бога», це дуже цінна інформація. «Я не знав цих текстів. Вражає те, що 1951 року Святіший Отець був так глибоко залучений у літургійну віднову. Ця збірка його молитов свідчить про те, що він випередив Собор. Треба на це дивитись як на документ. Він зробив це не для себе, а для «Середовища». Вже тоді він вводив краківську молодь у літургійну віднову», — підкреслив митрополит.
На думку о. Шимона Федоровіча, оприлюднені тексти мають почуттєву цінність, бо пов’язані з ніжно любленим Каролем Войтилою. Молодий священик сам уклав ці містерії і переказав їх студентам, яким давав ролі. «На мою думку, кожен, хто їх читатиме сьогодні, віднайде для себе якесь світло, вказівку та силу. Це нетипові тексти. В них немає теологічних відкриттів, але сама форма молебню — виняткова. У Церкві не робилося чогось такого в часи за кілька років після війни», — зазначав о. Федоровіч.
Назва книжки відсилає нас до вміщених у ній слів Кароля Войтили, який писав: «Таємниця Бога в людині таку має міць предивну, що в ній усе розпочинається, що високе і прекрасне. Нехай же тепер на мить запанує глибоке мовчання, і нехай кожен з нас зосередиться без слова над сенсом цих слів: Бог у мені».
На 24 листопада, урочистість Христа Царя, видавництво WAM планує поставити у храмі св. Флоріана містерію «Христос Цар» за Каролем Войтилою.
Література і театр захоплювали майбутнього польського папу з молодості. Перші вірші, які не збереглися, він писав ще у вадовіцькій гімназії. На театральній сцені дебютував, виступаючи у виставах міжшкільного драматичного гуртка, зокрема, в «Антігоні» Софокла та «Дівочих обіцянках» Александра Фредри.
В часи гітлерівської окупації Войтила був пов’язаний із підпільним театром під керівництвом Мечислава Котлярчика. Він, зокрема, грав у «Королі-Духові» та «Беньовському» Словацького, «Гімнах» Каспровіча, «Пані Тадеушу» Міцкевича.
Кароль Войтила також сам був автором кількох п’єс: «Іов» і «Єремія», «Пісня про прихованого Бога», «Брат нашого Бога», «Перед крамницею ювеліра», «Сяйво батьківства».
За матеріалами: wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
