І будьте певні, що Він вас вислухає, — заохотив сьогодні Папа Франциск.
Заклик до посиленої, «набридливої» молитви, істинно християнської, поєднаної з упевненістю, що Бог вислухає, був темою роздумів Папи під час ранкової Святої Меси 6 грудня 2013 р. у Домі св. Марти у Ватикані. Святіший Отець звернув увагу, що молитва має немовби два виміри: вона «потребує» і водночас «упевнена», що Бог свого часу та у свій спосіб вислухає те, про що ми молимося.
Молитва, якщо вона справді християнська, обертається між потребою, яку завжди містить у собі, та певністю, що буде вислухана, навіть якщо ми точно не знаємо, коли це настане, сказав Святіший Отець. Він пояснив, що так діється тому, що той, хто молиться, не боїться «перешкоджати» Богові і має сліпу довіру до Його батьківської любові. «Таку сліпу, як оті двоє незрячих із сьогоднішнього уривку Євангелія, які кричали услід Ісусові про свою потребу зцілення. Або ж як сліпий з-під Єрихона, який з усіх сил волав до Вчителя», — сказав Папа Франциск.
Він зазначив, що то сам Ісус навчив нас молилися так, як «набридливий друг», який просить опівночі про хліб, або як «удова, яка набридала корумпованому судді». «Я не знаю, чи це не прозвучить недобре, але молитися це трохи як набридати Богові, аби нас вислухав. (…) Це привертати очі та серце Бога до нас. (…) І так вчинили прокажені, коли наблизилися до Нього, кажучи: якщо хочеш, можеш нас зцілити. Вони зробили це з цілком конкретною впевненістю», — нагадав біблійні записи Папа. Він підкреслив, що то Ісус зробив для нас можливою таку молитву.
Потім Святіший Отець звернув увагу, що, молячись, ми не раз замислюємося, чи, повторюючи Господу багато разів свої потреби, ми робимо це з достатньою міццю. «Потім мене це випрошування змучує, і я забуваю про нього», — говорив далі Папа, зауваживши: ті люди зі сторінок Євангелія здійняли крик, і їх це зовсім не мучило. «Ісус каже нам: просіть, а також: стукайте у двері, — й той, хто стукає у двері, здіймає шум, перешкоджає, набридає». Святіший Отець додав, що тут ідеться про наполягання аж до межі нав’язливості, але також і про непохитну впевненість. Біблійні сліпі мали певність, просячи Господа про здоров’я, оскілки на Його питання, чи вірять, вони відповіли: «Так, віримо. Маємо певність».
«І молитва містить у собі ці дві позиції: вона потребуюча і впевнена. Молитва завжди чогось потребує: коли про будь-що просимо, це молитва потреби. Але також, якщо вона істинна, то сповнена впевненості: «Вислухай мене! Я вірю, що Ти можеш оце здійснити, оскільки Ти сам це обіцяв». Він обіцяв — ось наріжний камінь, на якому стоїть упевненість молитви, підкреслив Папа.
Він зазначив, що, маючи цю певність, ми говоримо Богові про свої потреби, знаючи наперед, що Він спроможний їх задовольнити. «Молитися — це чути, як Ісус запитує обох сліпих: чи віриш, що Я можу це зробити?» — додав Святіший Отець.
На завершення гомілії він ще раз підкреслив потребу того, що молитва має бути впевнена та істинна, попри помилки і страждання, які нам трапляються. «А Він чує ці потреби, але чує також і те, що ми — маючи певність — просимо про Його втручання. Подумаймо, чи наша молитва виражає потреби і певність: потреби, оскільки ми говоримо правду про себе самих, і певність, бо ми віримо, що Господь може зробити те, про що просимо», — так закінчив свою проповідь Папа Франциск.
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
