Дуже різні камені в будівлі Церкви

Роздуми до Слова Божого на п’ятницю ІІ Звичайного тижня, рік ІІ

Деякі ліберальні богослови кажуть, що Ісус не мав наміру засновувати Церкву, що вона «сама постала» уже в післяпасхальний період. Така думка далека від Божого Слова. Сам факт, що Ісус покликає Дванадцятьох, говорить про те, що ця невеличка спільнота стає спадкоємницею обітниць даних Ізрáїлеві.

Факт покликання Апостолів є для мене вражаючим доказом того, що Церква — це справді Божа будівля, яка тримається на наріжному камені — Ісусові. Тримається також на Апостолах, тому що вони тримаються на Ісусові. Тримається теж на пророках, тому що вони ведуть до Ісуса (пор. Еф 2). Ця спільнота не змогла би вистояти, якби при її фундаментах не було Господа Бога.

Судіть самі, як в одній спільноті могли бути Матей — митар, який співпрацював з окупантами-римлянами, і Симон, якого звали Зелот, тобто «ревний», і який, скоріш за все, боровся як повстанець із Римом? Як можна було будувати на Симонові-Петрі, який мав такий нестабільний характер, що одного дня був готовий у вогонь і в воду за Ісусом, а іншого — тричі відрікся від Спасителя. А що сказати про двох братів Боанерґес? Коли йшли через Самарію, то вони хотіли ціле село спалити, бо не прийняло Ісуса, а як підійшли ближче до Єрусалима, то їхні інтереси вже представляла старенька мати, просячи Ісуса про два місця для своїх синочків…

Одним словом — не сумнівайся, що й тебе Господь кличе до цієї будівлі!