Християни стають на захист своєї держави та її незалежності, й це саме та мить, яка без будь-якого проголошення екуменічних дій ставить людей або разом, або по різні сторони цього до певної міри невидимого фронту.
Фотофакт — владика Климент, архиєпископ Сімферопольський і Кримський УПЦ Київського патріархату, став на шляху російських солдатів перед воротами української військової частини.
А ось свідчення з Балаклави, від священика УПЦ, яку ми звикли «неправильно», зате зрозуміло називати Московським патріархатом:
«Після того, як я до Вас [митрополита Олександра Драбинка. — Ред.] подзвонив узяти благословення, ми поїхали уп’ятьох у Балаклаву, інші залишилися служити. Ми приїхали о 16.15, одразу пройшли між російськими військовими і стали між ними та воротами нашої української частини. Почали служити молебень про умиротворення ворогуючих. Військові шоковані, не розуміють, що з нами робити. Підійшов мужик у цивільному, попросив нас відійти від воріт військової частини. Я сказав, що ми не можемо піти, наше християнське сумління каже нам, що ми повинні стояти тут, аби не пролилася братня кров, і ми будемо тут молитися. Приблизно за годину почався рух військових, вони увімкнули двигуни БТР, військові почали стискати кільце у бік воріт, а тут ми. Я підніс Хрест високо над головою, почали голосно співати «Взбранной Воеводе». Потім став голосно говорити до військовослужбовців: невже ви підете на братів у вірі та хрещенні, брати, зупиністься, щось іще в такому дусі. Скажу чесно, було дуже страшно, коли на тебе націлені дула зброї і гримлять БТР, це страшно. Вони зупинилися, деякий час стояли до нас дуже близько, ми почали співати «Богородице Діво», вони за деякий час почали відступати. Народ, не весь, але дуже багато з тих, хто стояв навпроти нас, стали вигукувати до солдатів, щоб ті зупинилися. Потім приїхали прихильники РФ, із гаслами і закликами щодо приєднання до Росії. Так ми стояли до 21-ї з чимось години. За цей час люди в цивільному і військові ходили біля нас, ми безперервно читали Ісусову молитву. Війська РФ стали збиратися і поступово почала відходити техніка, солдати сіли в машини і поїхали. Ми з людьми відслужили подячний молебень. Люди дякували, плакали. Нас знімали журналісти інохемних газет. Мені надіслали кілька посилань на «Нью-Йорк Таймс», англійський «Телеграф», якусь французьку газету. Зателефонували друзі з Парижа, розповіли, що бачили мене на першій сторінці, на фото. Отак минув наш учорашній день. Сьогодні їздив подивитися — військових немає. Дякую Вам за підтримку».
Архимандрит Гавриїл (Анисимов), намісник Свято-Паїсіївського ставропігійного монастыря.
За матеріалами: espreso.tv, Олександр Драбинко
фінансово.
Щиро дякуємо!
