Перед Пасхою мені довелося побувати на Сихівському цвинтарі у красивому Львові.
Перед входом розкинулися розлогі лотки з пластиковими квітами, за брамою могили були всіяні тими ж їдючо-яскравими полімерними прикрасами. А вантажівка біля вїзду була наповнена пошерхлими, бляклими "квітами", що відправлялись в останню путь на звалище, де вони пролежать ще років зі сто.
Ось і весь цикл життя пластикової краси наших цвинтарів. Коли б я запитав пересічного відвідувача — чому він вибрав штучні квіти, а не живі? — то він напевно б відповів: це дешевше і стоїть довше. І ці відповіді правдиві, проте ніхто не каже, що це також і огидно. Огидно бачити свіжу могилу, обкладену пластиковим вінками, огидно спостерігати гори бляклого полімеру на цвинтарних смітниках, огидно думати, що ця "краса" отруюватиме довкілля ще сотню років.
Натомість живі квіти дорогі і швидко в’януть. Проте саме вони є символом людського життя — красивого, унікального… і скороминучого. Що ж до дороговизни, то хіба люди, яких ми поминаємо, не заслуговують на такий знак уваги від нас?
А що ж натомість символізує дешевий пластик? Наше відкупне покійникові, наше нещире ставлення до нього? Полімерну вічність? Але навіть якщо людина від душі купила пластиковий вінок, то… Уявіть собі, що ви купили штучну квітку для своєї дівчини, чи дружині на річницю шлюбу. Як вона відреагує? Правильно — пошле вас подалі. То чому ж покійника обкладають цією ядучою отрутою? Бо він не буде огризатися? Бо йому вже все одно?
Проте нам не має бути все одно — ані до спочилої людини, ані до естетичного вигляду, ані до довкілля, врешті-решт. Тому я радий, що церковні ієрархи вже активно реагують на цю хронічну проблему наших цвинтарів. Митрополит Володимир із Франківської митрополії УГКЦ назвав пластикові квіти гріхом проти природи. Я б додав, що це ще й гріх нещирості, скупості, невігластва — виберіть свій варіант.
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
