Понад мільйон вірян узяли участь у канонізації двох Пап, Йоана XXIII та Йоана Павла ІІ, і ще більше людей з усього світу дивилися урочисту Месу з Ватикану за допомогою трансляцій.

У такий тривожний для України час молитися за свою країну поїхали до Італії й українські католики.

Група від паломницького центру «Рафаїл» у кількості близько 200 осіб влилася у мільйонний натовп прочан, які прибули до Рима з усіх кінців землі, щоб бути свідками винесення на вівтар Папи Йоана XXIII та Йоана Павла ІІ.

За кілька днів до канонізації зі Львова у бік Ватикану виїхало п'ять автобусів, у супроводі священиків-духівників та керівників від паломницького центру.

«Це паломництво дотику. Чи ми не могли подивитися канонізацію по телевізору? Могли. Але дотик дуже важливий. Подивіться, Ісус зцілював за допомогою дотику. Ми маємо нагоду Його доторкнутись у Євхаристії. Дотик змінює наше життя», — каже один із духівників паломництва, о. Юрій Блажиєвський.

Слідами святих Пап

Паломництво на канонізацію розпочалося з Кракова — міста,в якому навчався та працював Кароль Войтила, а закінчилось у Вадовіцах — рідному містечку святого Папи.

Побували паломники також у Ченстохові — головній Марійній святині Польщі, куди не раз здійснював прощі майбутній Папа Йоан Павло ІІ; провели день у Венеції, патріархом якої до обрання на папський престол був кардинал Анджело Ронкаллі — сьогодні святий Папа Йоан ХХІІІ; відвідали Ассизі, де Йоан Павло ІІ започаткував міжрелігійні Молитви за мир.

Перша спільна Служба Божа відбулася у санктуарії Йоана Павла ІІ у Лаґєвніках.

Також паломники відвідали санктуарій Божого Милосердя, який знаходиться всього за півтора кілометра від санктуарію Йоана Павла ІІ і який дуже тісно пов’язаний із цим Папою.

Боже Милосердя відіграло особливу роль у житті й понтифікаті Йоана Павла ІІ. Він не раз відвідував санктуарій Божого Милосердя. Це він встановив свято Божого Милосердя, канонізував сестру Фаустину Ковальську, присвятив світ Божому Милосердю. Йоан Павло ІІ помер у надвечір’я свята Божого Милосердя, і саме у це свято він був зарахований до лику святих.

Паломники їхали у найрізноманітніших намірах: зцілення від хвороб себе та рідних, подяку за отримані благодаті, повернення храму вірним тощо, але майже всі хотіли молитися за мир в Україні та навернення Росії. Паломництво на канонізацію Йоана XXІІІ, якого називають Папою миру, та Йоана Павла ІІ, якому була близька Україна, стало доброю для цього нагодою.

«Щоразу, коли Йоан Павло ІІ приїжджав у якусь країну, там починалося пробудження. Після його приїзду до нас 2001 року в Україні почало прокидатися суспільство, люди почали відчувати власну гідність. Зараз він повертається в Україну як заступник. Я покладаю велику надію на його канонізацію», — каже о. Віктор Симон, генеральний секретар Карітас-Спес Україна, духівник однієї з паломницьких груп.

Канонізація

Канонізаційна Меса, під час якої Папа Франциск визнав святими своїх попередників Йоана ХХІІІ та Йоана Павла ІІ, відбулася у неділю, 27 травня о 10.00 годині. Але місця на площі святого Петра у Ватикані паломники почали займати ще у суботу зранку. А ввечері вже були зайняті більшість найближчих до Ватикану вуличок. Того дня у Римі пішов холодний дощ, проте він не примусив прочан розійтися. Усю холодну і дощову ніч люди молилися та чували в очікуванні на урочистість.

У неділю з самого ранку натовпи стали збільшуватися. Від світанку й аж до самої Служби Божої до Ватикану рухалися потоки людей, які не завжди навіть поліція могла врегулювати.

За три години до Меси люди буквально переступати через голови одні одним. Час від часу вибухали суперечки різними мовами: стоячі намагалися підняти сидячих, аби звільнити проходи, сидячі не завжди хотіли пропускати тих, що прийшли пізніше, а час від часу зіштовхувалися групки людей, що рухалися у протилежних напрямках, і тоді всім було мало місця.

«Наша боротьба під сонцем завершилася тим, що більшість із нас потрапили до канави. Але нам там було добре. Поляки пригощали нас пончиками, давали газети. Дехто з нашої групи виступили зв'язковими між канавами», — розповів о. Віктор Симон.

За три години знайти місце поблизу екрану з трансляцією Меси було вже майже неможливо. А якщо хтось за цей час ще хотів вийти в туалет, то назад повернутися було дуже важко — натовп не пускав. Кілька годин безустанних суперечок втомили й трохи зіпсували настрій.

«Я собі зовсім не так уявляла канонізацію», — поскаржилася українська паломниця, яку за хвилину до цього криками зігнали з місця жінки-італійки.

Проте з першими звуками Літанії до всіх святих, з якої розпочалася урочиста Літургія, всі ті, що до цього часу сварилися, побожно склали руки і почали співати «ora pro nobis». Хоча перекладу богослужіння не було, це не заважало паломникам разом молитися, адже Латинська Меса однакова в усьому світі. Служба Божа примирила людей. Під час неї українці запрошували присісти на свої місця італійців (натовп був такий щільний, що не всі могли сидіти одночасно, потрібно було мінятися), а поляки пропонували українцям руку, аби вилізти на бетонний паркан і краще бачити урочистість.

Взяти участь у канонізаційній урочистості було варто хоча би для того, щоб побачити, як мільйонний натовп може разом молитися. Навіть на кількатисячних богослужіннях не завжди вдається зберегти таку зосередженість.

Проголошення святими Йоана ХХІІІ та Йоана Павла ІІ вірні зустріли голосними оваціями. Також щоразу, коли на екрані з’являлося обличчя вислуженого Папи Бенедикта XVI, натовп вибухав оплесками.

Люди радісно реагували й тоді, коли показували світлини нових святих Пап.

Знак миру повністю примирив недавніх супротивників, які перед Месою сперечалися, де чиє місце. А наприкінці Літургії українці вже фотографувалися з поляками, наспівуючи «Ще не вмерла, не вмерла Україна, kiedy razem jesteśmy jak rodzina».

– Tak ma być (Так повинно бути), — коментували літургійне примирення польські паломники, наголошуючи, що наші народи — найближчі.

Молитва за Україну

Під час паломництва на канонізацію двох Пап українці відчули молитовну підтримку майже всього католицького світу.

Не раз до групи з українським прапором підходили люди, які різними мовами розповідали, як сильно вони переживають за Україну та постійно моляться за наш народ.

Поляки, італійці, американці, філіппінці — всі запевнили у своїй підтримці.

Вже декілька місяців щодня за Україну моляться у санктуарії Йоана Павла ІІ у Кракові, пообіцяли за нас молитися у санктуарії Божого Милосердя, згадували у молитві українських паломників під час Апелю в базиліці Матері Божої Ченстоховської. А в базиліці Святого Франциска в Ассизі під час Служби Божої польські паломники додали до Молитви вірних прохання за мир в Україні.

І навіть на заправках, побачивши автобус з українськими номерами, європейці (здебільшого, звичайно ж, поляки) підходили до групи, щоб розказати, як сильно вони переживають за Україну.

«Одне з найбільших вражень — розмова з братом-францисканцем у монастирі Сан Даміано, — ділиться Олена Кулигіна з Паломницького центру «Рафаїл». — Я сказала йому, що наша група з України, на що він дуже ніжно зреагував, відповівши, що вони знають про наші біди. Наприкінці розмови я залишила інтенцію на Службу: за мир в Україні, а він сказав, що сам особисто і так уже молиться за нас. Зараз, здається, немає нічого більш зворушливого, ніж чути, що незнайомі люди в усіх країнах світу моляться за Україну і бажають нам добра та миру».

Святий Йоане ХХІІІ, Папо миру, молися за мир в Україні!

Святий Йоане Павле ІІ, Папо, який вплинув на повалення безбожного Радянського Союзу, молися за звільнення України!

Рим перед канонізацією

Рим у день канонізації

Краків-Лагевніки

Ченстохова

Венеція

Ассизі

Дрезден

Вадовіце (санктуарій св.Йосифа)